Проблема дисциплінарної відповідальності суддів в Україні
В сучасній Україні судова система стикається з численними викликами, серед яких ключовим є забезпечення незалежності суддів поряд з їхньою відповідальністю за порушення норм права. Дисциплінарна відповідальність судді Власової Юлії Юріївни, судді Київського районного суду міста Харкова, стає яскравим прикладом системних проблем у застосуванні норм матеріального кримінального права. На основі поданого повідомлення про порушення закону, датованого 05 лютого 2026 року, а також аналізу публікацій з інтернету, таких як узагальнення дисциплінарної практики Вищої ради правосуддя (ВРП) за 2024 рік , ми розглянемо конкретні випадки скасування та зміни вироків апеляційними інстанціями. Ці дії судді, за твердженням скаржника, виходять за межі суддівської дискреції та підривають довіру суспільства до правосуддя.
Згідно з Законом України “Про судоустрій і статус суддів” (стаття 106), підстави для дисциплінарної відповідальності включають грубе порушення закону та поведінку, що порочить звання судді. Практика ВРП, як зазначено в узагальненні за 2017-2021 роки , підкреслює, що необґрунтоване пом’якшення покарання за тяжкі злочини є істотним проступком. Аналогічно, рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справах Volkov v. Ukraine та Kudeshkina v. Russia наголошують на необхідності балансу між незалежністю суддів та їхньою відповідальністю за свавільні дії.
Ця стаття аналізує три конкретні справи, де вироки судді Власової були скасовані або змінені, з акцентом на порушення норм права, наслідки для сторін та суспільства.
Аналіз справи № 953/6275/22: Неправильне застосування норм про пом’якшення покарання
У справі № 953/6275/22 суддя Власова Юлія Юріївна винесла вирок від 14 листопада 2023 року , визнавши громадянку П. винною за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (КК України) – незаконний обіг наркотиків у значних обсягах. Призначене покарання: 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, але з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК (призначення покарання нижче найнижчої межі) та ст. 75 КК (звільнення з випробуванням на 3 роки). Це рішення включало обов’язки реєстрації в органах пробації та обмеження на виїзд за кордон.
Однак Харківський апеляційний суд 28 березня 2024 року частково задовольнив скаргу прокурора та скасував частину вироку , призначивши 2 роки реального позбавлення волі з конфіскацією майна, виключивши ст. 75 КК. Апеляційний суд вказав на відсутність виняткових обставин для пом’якшення, адже справа стосувалася особливо тяжкого злочину з корисливими мотивами та значними обсягами наркотиків. Суддя Власова не надала конкретного мотивування, обмежившись декларативними формулюваннями, що порушує вимоги мотивованості рішень за ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (КПК).
Цей випадок ілюструє порушення норм матеріального права суддею, як описано в узагальненні практики ВРП за 2024 рік , де формальне пом’якшення покарання за тяжкі злочини без обґрунтування кваліфікується як грубий проступок (п. 4 ч. 1 ст. 106 Закону). Наслідки: незаконне звільнення від реального покарання підривало державну політику протидії наркозлочинності, створюючи прецедент безкарності. Порівняно з подібними справами, наприклад, у рішенні ВРП від 14 грудня 2023 № 1315/0/15-23 , де суддів притягували за аналогічні помилки, дії Власової свідчать про грубу недбалість.
Аналізуючи ширше, практика ЄСПЛ у Volkov v. Ukraine підкреслює, що такі порушення підривають незалежність судової влади, вимагаючи дисциплінарної реакції. У контексті України, де за даними Фундації DEJURE , понад 40% дисциплінарних справ стосуються неправильного застосування норм, ця справа є типовим прикладом. Суспільні наслідки: зниження довіри до суду, як зазначає узагальнення ВРП , де подібні випадки призводять до дискредитації правосуддя.
Аналіз справи № 953/10858/23: Формальний підхід до індивідуалізації покарання
У вироку від 9 листопада 2023 року у справі № 953/10858/23 суддя Власова визнала громадянина С. винним за ч. 1 ст. 125 КК – заподіяння легких тілесних ушкоджень. Покарання: 200 годин громадських робіт. Суд встановив умисел, насильницький характер дій (удари в голову) та наслідки для потерпілого, але не надав індивідуалізованого обґрунтування покарання за ст. 65 КК, обмежившись загальними пом’якшуючими обставинами.
Харківський апеляційний суд 5 вересня 2024 року змінив вирок , замінивши громадські роботи на штраф 850 грн (50 неоподатковуваних мінімумів). Апеляція вказала на невідповідність покарання принципам справедливості та пропорційності, що є порушенням норм матеріального права. Це не звичайна помилка, а неналежне ставлення до обов’язків, як визначено в ч. 2 ст. 106 Закону.
Порівнюючи з практикою ВРП, у рішенні від 23 грудня 2025 № 2795/0/15-25 підкреслюється, що відсутність мотивування покарання є підставою для дисциплінарної відповідальності. Наслідки: знецінення принципу невідворотності покарання за насильство, що впливає на права потерпілих. У ширшому контексті, як у Kudeshkina v. Russia , формальний підхід суддів підриває авторитет влади, вимагаючи реакції.
З інтернет-публікацій, таких як стаття на сайті Вищої школи адвокатури , видно, що подібні порушення часто призводять до скарг на суддів, з частотою понад 20% у дисциплінарних справах. Це підкреслює системність проблеми в Україні, де, за даними ВРП , у 2025 році розглянуто понад 1000 скарг.
Аналіз справи № 953/6270/22: Застосування норм, що не підлягають застосуванню
Вироком від 13 травня 2024 року у справі № 953/6270/22 суддя Власова визнала громадянина О. винним за ч. 1 ст. 286 КК – порушення правил дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості. Покарання: 2 роки обмеження волі з випробуванням (ст. 75 КК) на 1 рік, плюс стягнення 200 000 грн моральної шкоди.
Харківський апеляційний суд 23 жовтня 2025 року скасував вирок , закривши провадження через сплив строків давності (п. 2 ч. 1 ст. 49 КК) та залишивши цивільний позов без розгляду. Апеляція встановила, що ст. 75 КК не підлягала застосуванню, оскільки прокурор вказав на незаконність вироку саме з цих підстав.
Це грубе порушення, як у практиці ВРП , де застосування норм без підстав кваліфікується як проступок. Наслідки: безпідставне майнове обтяження (ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції), втручання в права обвинуваченого. ЄСПЛ у Volkov v. Ukraine наголошує, що такі помилки не можуть ховатися за незалежністю, вимагаючи відповідальності.
Публікації, як на сайті Верховного Суду , обговорюють, що порушення норм матеріального права призводять до дисциплінарних стягнень у 30% випадків.
Сукупність порушень та поведінка, що порочить звання судді
Сукупність дій судді Власової у трьох справах утворює дисциплінарний проступок за п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону – поведінка, що підриває авторитет правосуддя. У кожній справі пом’якшення покарання без мотивування створює дисонанс між фактами та результатом, як у узагальненні ВРП . Це формує враження свавільності, знижуючи довіру.
Порівняно з прикладами з сайту ВРП , де суддів звільняли за подібне, дії Власової системні. Наслідки: дискредитація політики протидії злочинам, порушення прав людини.
Міжнародні стандарти та практика ЄСПЛ
Міжнародні стандарти, як ст. 6 Конвенції та ст. 14 Міжнародного пакту, вимагають справедливих рішень. У Volkov v. Ukraine ЄСПЛ виявив системні проблеми в Україні, вимагаючи реформ. У Kudeshkina v. Russia – відповідальність за свавільні дії. В Україні, за даними НААУ , суддів не притягають за рішення, крім умисних порушень.
Практика ВРП та узагальнення
Узагальнення ВРП за 2024 рік класифікує подібні порушення як грубі. Приклади: звільнення суддів за необґрунтоване пом’якшення . Рекомендації: посилення контролю.
Вимоги та рекомендації
Вимагаємо від ВРП визнати проступки, звільнити суддю . Від ВККСУ – оцінити доброчесність. Від ГРД – негативний висновок. Від суду – оголосити на зборах.
Висновок: Необхідність реформ для відновлення довіри
Дисциплінарна відповідальність судді Власової Юлії Юріївни є ключем до реформ. Аналіз показує системні порушення, що вимагають реакції. За практикою ВРП та ЄСПЛ , це відновить довіру.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”