Чому системні порушення судді загрожують верховенству права
У сучасній Україні судова система залишається одним із найпроблемніших інститутів влади. Особливо гостро стоїть питання дисциплінарної відповідальності суддів, коли їхня поведінка не просто містить процесуальні помилки, а демонструє сталу модель дій, спрямованих на нівелювання закону. Яскравий приклад — діяльність судді Печерського районного суду м. Києва Константінової Крістіни Едуардівни. Подана до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України скарга від Криворучко Л.С. детально описує щонайменше 13 випадків, коли суддя свідомо не розглядала адміністративні справи за ч. 5 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування), дозволяючи строкам давності спливати штучно. Це призводило до уникнення обов’язкового штрафу 40 800 грн та позбавлення права керування.
Така практика не є поодинокою помилкою — це системна модель поведінки, що підпадає під пункти 2, 3, 4 та 11 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вона підриває довіру до суду, особливо в умовах воєнного стану, коли кожна гривня штрафу могла б піти на оборону країни. Дана стаття — критичний та аналітичний огляд скарги з посиланням на законодавство, практику ВРП, ЄСПЛ та наслідки для суспільства.
Хто така суддя Константінова К.Е. та контекст її діяльності
Константінова Крістіна Едуардівна здійснює правосуддя в Печерському районному суді м. Києва, одному з найрезонансніших судів країни. Печерський суд часто розглядає справи з високим суспільним резонансом, включаючи адміністративні правопорушення, пов’язані з дорожнім рухом. За даними скарги, суддя неодноразово закривала справи за п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення строків притягнення до відповідальності (ч. 2 ст. 38 КУпАП — 3 місяці з дня вчинення правопорушення).
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є обов’язковою та кумулятивною: штраф 2400 неоподатковуваних мінімумів (40 800 грн) + позбавлення права керування на строк від 5 до 7 років (залежно від обставин). Закриття справ через строки давності позбавляло державу сотень тисяч гривень та не дозволяло реалізувати превентивну функцію покарання. Скарга Криворучко Лариси Сергіївни вказує на щонайменше 13 таких випадків у 2024 році, з посиланнями на Єдиний державний реєстр судових рішень.
З відкритих джерел відомо, що щодо судді вже відкривалися дисциплінарні провадження ВРП у 2025 році, зокрема за неналежну поведінку та порушення процесуальних норм. Це підтверджує системний характер проблем.
Аналіз ключових порушень: безпідставне затягування розгляду справ (п. 2 ч. 1 ст. 106)
Найочевидніше порушення — п. 2 ч. 1 ст. 106 Закону: безпідставне затягування або невжиття заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.
У всіх наведених справах (наприклад, №757/2369/24-п від 15.04.2024 — посилання на рішення) матеріали надходили до суду в січні-лютому 2024 року, розподілялися судді того ж дня, але жодних процесуальних дій (призначення розгляду, виклик сторін тощо) не здійснювалося до квітня-травня. Строк давності (3 місяці) спливав штучно.
Ст. 245 КУпАП визначає завданням провадження своєчасне вирішення справи, а ст. 277 КУпАП забороняє невиправдані зволікання. Суддя мала повноваження розглядати справу за відсутності правопорушника (ст.268 КУпАП), але не зробила цього.
Практика ВРП послідовно визнає таку бездіяльність дисциплінарним проступком, якщо вона системна та призводить до пропуску строків. Аналогічно ЄСПЛ у справах «Zimmermann and Steiner v. Switzerland» (1983) та «Frydlender v. France» (2000) наголошує: держава несе відповідальність за організацію провадження в розумний строк, а пасивність суду неприпустима.
У 13 справах держава недоотримала мінімум 530 400 грн штрафів. Це не випадковість — це модель, що свідчить про умисел.
Грубі порушення закону з істотними наслідками (п. 4 ч. 1 ст. 106)
П.4 ч. 1 ст. 106 охоплює умисне або грубо недбале грубе порушення закону з істотними негативними наслідками.
Суддя усвідомлювала обов’язковість санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, але своєю бездіяльністю нівелювала її. Формальне закриття за п. 7 ст. 247 КУпАП стало наслідком власної пасивності, а не об’єктивного факту.
Практика ВРП: навіть якщо рішення формально законне, дисциплінарна відповідальність настає, якщо воно можливе через умисну поведінку судді. ЄСПЛ у «H. v. France» (1989) вказує: штучне затягування для уникнення санкцій суперечить верховенству права.
Істотні наслідки: недоотримання бюджетом понад півмільйона гривень, підрив превенції, втрата довіри до суду.
Використання статусу судді для незаконної вигоди третім особам (п. 11 ч. 1 ст. 106)
П.11 ч. 1 ст. 106 — використання статусу судді для незаконного отримання третіми особами матеріальних благ або вигоди.
У кожній справі правопорушники уникнули штрафу 40 800 грн та зберегли право керування. Це пряма матеріальна вигода, контрольована суддею через управління строками.
Практика ВРП: надання неправомірних переваг через бездіяльність утворює цей склад, навіть без особистої користі судді. ЄСПЛ підкреслює: використання процедури для нівелювання матеріального закону — зловживання.
Поведінка, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя (п. 3 ч. 1 ст. 106)
П.3 ч. 1 ст. 106 — поведінка, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
Серійність порушень створює враження вибірковості та толерування безкарності. В умовах війни недоотримання штрафів шкодить обороноздатності та довірі суспільства.
Практика ВРП та ЄСПЛ: підрив довіри — самостійна підстава для суворого стягнення. Суддівський імунітет не поширюється на такі випадки (ч. 4 ст. 126 Конституції).
Висновки та вимоги: чому звільнення — єдиний пропорційний захід
Сукупність порушень свідчить про умисну, системну поведінку, несумісну зі статусом судді. ВРП неодноразово звільняла суддів за подібні моделі.
Вимоги скарги обґрунтовані: визнати порушення, застосувати звільнення, приєднати матеріали до досьє, забезпечити електронний доступ.
Тільки жорстка реакція відновить довіру до суду та утвердить невідворотність відповідальності.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”