Скандальне минуле: від сумнівних рішень до відставки
Ярослав Чопенко, колишній суддя Харківського апеляційного суду, пішов у відставку у 2020 році за рішенням Вищої ради правосуддя. Його кар’єра запам’яталася кількома резонансними справами, які викликали критику антикорупційних активістів. Зокрема, Чопенко брав участь у справі керівника АТ «Запоріжжяобленерго» Андрія Стасевського – ексчиновника часів Януковича. Стасевський уникнув покарання за керування автомобілем у нетверезому стані завдяки зникненню ключових доказів (відео), що дозволило «переграти» правосуддя. Це рішення стало одним із прикладів, коли судові вердикти ставали підозрілими в очах громадськості. Крім того, Чопенко судився з антикорупційним проєктом «Справедливий суд», намагаючись обмежити критику на свою адресу. Такі епізоди створюють підґрунтя для сумнівів у незалежності та доброчесності суддівської діяльності.
Механізм рекордного підвищення пенсії
У 2025 році Чопенко звернувся до Пенсійного фонду України з проханням перерахувати довічне грошове утримання через зростання посадових окладів діючих суддів. ПФУ відмовив, аргументуючи відсутністю підстав: пенсія судді становить 62% від зарплати. Раніше Чопенко отримував понад 138 тис. грн (розрахунок з окладу 223,3 тис. грн). Після зростання зарплати суддів до 321 725 грн (станом на 01.01.2024) екссуддя подав позов до Харківського окружного адміністративного суду (справа №520/1627/25). Суд зобов’язав Головне управління ПФУ в Харківській області провести перерахунок з 01.01.2024 на основі довідки Харківського апеляційного суду. Результат – пенсія зросла до 199,4 тис. грн щомісяця. Деталі справи описані в матеріалі Obozrevatel. Аналогічні випадки висвітлює Antikor.
Соціальна несправедливість: судді vs пересічні українці
Середня пенсія суддів у відставці зросла з 45,9 тис. грн у 2020 році до 107 тис. грн у 2025-му – більш ніж удвічі. Водночас звичайний українець із середньою зарплатою 18,8 тис. грн і повним стажем отримує близько 4,7 тис. грн пенсії. Реформа 2017 року суттєво обмежила пенсії більшості громадян, але не торкнулася суддівського корпусу. Чопенко – не виняток: подібні рекорди встановлювали інші ек-судді (наприклад, 329 тис. грн в Одесі чи 390 тис. грн). Це створює враження привілейованого класу, де навіть після сумнівних рішень судді отримують виплати, у десятки разів вищі за середні.
Висновок: час для реформи системи
Кейс Ярослава Чопенка ілюструє системну проблему: довічне утримання суддів, прив’язане до поточних зарплат, призводить до надмірних витрат бюджету без належного контролю доброчесності. Скандальні рішення в минулому не перешкоджають отриманню рекордних пенсій. Суспільство потребує прозорості, обмеження максимальних виплат та жорсткішого відбору суддів. Без реформи такі історії лише посилюватимуть недовіру до судової гілки влади.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”