Судова система України вже понад десятиліття перебуває під пильним контролем як зсередини (Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів), так і ззовні (міжнародні організації, Європейський суд з прав людини). Одним із найефективніших інструментів підвищення якості правосуддя та відновлення довіри громадян є дисциплінарна відповідальність суддів. Особливо гостро питання постає тоді, коли апеляційна інстанція прямо вказує на системні, грубі та очевидні порушення, які виходять за межі суддівської помилки.
Яскравий приклад — дисциплінарна скарга на суддю Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Носова Володимира Володимировича в адміністративній справі №303/3346/24.
У цій статті ми детально проаналізуємо факти скарги, правову кваліфікацію порушень, посилання на практику ЄСПЛ, узагальнення Вищої ради правосуддя та обґрунтуємо, чому такі дії судді Носова В.В. мають стати підставою для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення.
Факти справи №303/3346/24: від постанови судді Носова до скасування апеляцією
16 квітня 2024 року до Мукачівського міськрайонного суду надійшли матеріали адміністративної справи щодо громадянина Ш. за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані сп’яніння) та ст. 185 КУпАП (дрібне хуліганство).
27 травня 2024 року суддя Носов Володимир Володимирович ухвалив постанову, якою визнав громадянина Ш. винним, наклав штраф у розмірі 17 000 грн та позбавив права керування транспортними засобами на 1 рік. Повний текст постанови доступний у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
27 червня 2025 року Закарпатський апеляційний суд скасував постанову судді Носова та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП — за відсутності складу адміністративного правопорушення. Текст апеляційної постанови оприлюднено за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/131998195.
Апеляційний суд прямо вказав на системні грубі порушення:
- невиконання обов’язку повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи (ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП);
- постанова не ґрунтувалася на достатніх, належних та допустимих доказах (ст. 283 КУпАП);
- ігнорування відсутності обов’язкових лабораторних досліджень біологічних зразків;
- визнання допустимими доказів, які такими не є через грубе порушення процедури;
- фактичне порушення презумпції невинуватості.
Ці висновки апеляційного суду є ключовими для дисциплінарної оцінки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування рішення саме по собі не тягне відповідальності, але встановлені умисні порушення або груба недбалість, що призвели до істотних наслідків, — є підставою для дисциплінарного провадження.
Порушення п. 4 ч. 1 ст. 106 Закону: умисне або грубо недбале порушення прав людини з істотними наслідками
Пункт 4 частини першої статті 106 Закону прямо передбачає відповідальність за умисне або внаслідок грубої недбалості порушення прав людини чи основоположних свобод, або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
У справі №303/3346/24 суддя Носов В.В.:
- визнав особу винною за відсутності складу правопорушення (підтверджено апеляцією);
- проігнорував відсутність лабораторних досліджень, що є обов’язковою умовою доказування за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- не виконав обов’язок всебічного дослідження доказів;
- фактично перекинув тягар доведення невинуватості на особу.
Це пряме порушення презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України, ст. 6 §2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини неодноразово вказував:
- у справі «Telfner v. Austria» — сумніви щодо вини мають тлумачитися на користь особи;
- у «Barberà, Messegué and Jabardo v. Spain» — не допускається визнання вини на підставі припущень;
- у «Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine» — використання доказів, отриманих з істотним порушенням процедури, руйнує справедливість провадження.
Наслідки дій судді Носова:
- незаконне стягнення 17 000 грн штрафу та судового збору;
- позбавлення права керування на рік, що обмежило майнові та професійні права (ст. 41 Конституції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції);
- грубе втручання у приватне життя (справа «Malige v. France»).
Практика Вищої ради правосуддя є сталою: ухвалення рішення за відсутності складу правопорушення, ігнорування ключових процесуальних вимог та стандартів ЄСПЛ кваліфікується як істотний дисциплінарний проступок за п. 4 ч. 1 ст. 106.
Незазначення мотивів відхилення аргументів сторін (пп.«б» п.1 ч.1 ст. 106)
Суддя Носов у постанові повністю проігнорував ключові доводи захисту:
- порушення процедури медичного огляду;
- відсутність обов’язкового лабораторного дослідження;
- недопустимість доказів через процесуальні порушення.
Відсутність будь-якого аналізу та мотивів відхилення цих аргументів — це не формальний недолік, а принципова відмова від виконання обов’язку мотивованого рішення.
ЄСПЛ послідовно вимагає:
- «Ruiz Torija v. Spain» — суд зобов’язаний відповісти на суттєві доводи сторін;
- «Hirvisaari v. Finland» — відсутність мотивів відхилення ключових аргументів порушує ст.6 §1 Конвенції;
- «Boldea v. Romania» — особа має розуміти логіку рішення.
Суддя також не застосував доктрину «плодів отруйного дерева» («Gäfgen v. Germany», «Jalloh v. Germany».
Практика ВРП: системне не мотивування відхилення доводів захисту — окремий дисциплінарний проступок.
Використання статусу судді для надання вигоди третім особам (п. 11 ч. 1 ст. 106)
Суддя Носов автоматично довіряв матеріалам поліції, попри очевидні процесуальні порушення, чим легалізував незаконні дії правоохоронців та створив для них процесуальну вигоду (уникнення відповідальності, підтвердження правомірності дій).
ЄСПЛ забороняє суду бути «процесуальним союзником» обвинувачення:
Практика ВРП кваліфікує некритичне прийняття матеріалів влади за наявності грубих порушень як використання статусу судді в інтересах третіх осіб.
Поведінка, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя (п. 3 ч. 1 ст. 106)
Сукупність дій судді Носова створила об’єктивне враження упередженого, формального суду, який не захищає права людини, а легітимізує дії поліції.
ЄСПЛ у «De Cubber v. Belgium» наголошує: правосуддя має не лише здійснюватися, а й виглядати справедливим.
Така поведінка прямо суперечить Кодексу суддівської етики та підриває суспільну довіру до судової влади.
Висновки та рекомендації для Вищої ради правосуддя
Дії судді Носова Володимира Володимировича у справі №303/3346/24 утворюють сукупність дисциплінарних проступків за п. 3, п. 4, п. 11, п.п.«б» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Порушення мають системний характер, виходять за межі суддівської помилки, призвели до грубого порушення прав людини та підриву авторитету правосуддя.
Пропонується:
1. Відкрити дисциплінарне провадження щодо судді Носова В. В.
2. Визнати порушення за всіма вказаними пунктами ст. 106.
3. Застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади як єдиний пропорційний захід, що відповідає тяжкості порушень та необхідності відновлення довіри до судової влади.
Такий підхід повністю відповідає меті дисциплінарної відповідальності — захисту авторитету правосуддя, превенції аналогічних порушень та реалізації стандартів Конвенції про захист прав людини на національному рівні.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”