У сучасній Україні судова система стикається з численними викликами, серед яких перевищення повноважень посадовими особами апаратів судів займає особливе місце. Це не лише порушує принципи незалежності судової влади, але й підриває довіру громадян до правосуддя. На прикладі скарги Лариси Криворучко до Державної судової адміністрації України (ДСА) щодо дій керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду Олени Савченко, ми проаналізуємо цю проблему, спираючись на законодавство та публікації з інтернету. Такий випадок ілюструє ширші системні недоліки, включаючи слабкість органів суддівського самоврядування та недостатній контроль за адміністративними структурами.
Фактичні обставини справи та її значення
У січні 2026 року Лариса Криворучко надіслала повідомлення до Зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду про порушення Конституції та законів суддями Наталією Віятик, Юлією Бошковою та Вікторією Дончик. Звернення вимагало розгляду саме органом суддівського самоврядування, з доведенням до відома Зборів та оголошенням на засіданні для запобігання подальшим порушенням. Однак 19 січня керівник апарату Олена Савченко надала відповідь, де зазначила, що “інформацію взято до відома судом”, без підтвердження передачі до Зборів чи включення до порядку денного.
Ці дії, на думку скаржниці, є класичним прикладом перевищення повноважень, оскільки апарат суду не уповноважений розглядати скарги на суддів чи заміняти колегіальний орган одноосібним рішенням. Скарга до ДСА вимагає перевірки, службової перевірки Савченко та зобов’язання апарату передати звернення Зборам. Як зазначається в публікаціях на сайті Вінницького ОАС, Савченко була призначена на посаду в жовтні 2024 року, і її біографія включає досвід у судовій адміністрації, але це не виправдовує потенційного виходу за межі компетенції. Подібні випадки підкреслюють ризики інституційного втручання, де адміністративний апарат блокує доступ до самоврядування, порушуючи принципи належного управління.
Аналіз повноважень керівника апарату за Законом “Про судоустрій і статус суддів”
Згідно зі статтею 155 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, керівник апарату суду відповідає за організаційне забезпечення роботи суду, функціонування автоматизованої системи документообігу та інформування Зборів суддів про свою діяльність.
Закон чітко обмежує компетенцію: апарат займається кадровою, технічною та організаційною роботою, але не має права оцінювати скарги на суддів чи “брати до відома” звернення, адресовані Зборам. Стаття 156 регулює особливості апарату Верховного Суду, але принципи розмежування поширюються на всі рівні.
Перевищення повноважень тут проявляється в підміні адресата: замість передачі до Зборів, апарат надає формальну відповідь, що блокує розгляд. Як відзначають експерти в аналізах на сайті Верховного Суду, подібні дії можуть призводити до визнання рішень протиправними, з ризиком дисциплінарної відповідальності. У випадку Савченко це не поодинокий інцидент; публікації про судову практику показують, що перевищення повноважень посадовими особами часто призводить до матеріальної чи кримінальної відповідальності, як у справах про зловживання службовим становищем (стаття 365 КК України).
ДСА, як орган управління, має повноваження перевіряти апарати судів і реагувати на порушення, що робить скаргу Криворучко обґрунтованою. Однак критика ДСА полягає в повільності реагування, як зазначається в доповідях Ради Європи.
Проблеми суддівського самоврядування в Україні: ширший контекст
Суддівське самоврядування в Україні, передбачене статтею 128 Закону, покликане захищати незалежність суддів через Збори, Раду суддів та Вищу раду правосуддя. Проте, як підкреслюється в матеріалах конференцій Чернівецького університету, реформа 2016 року послабила повноваження цих органів, призвівши до домінування адміністративних структур. Критика включає масовий відтік суддів через навантаження, низьку зарплату та політичний тиск, як заявив голова Ради суддів Богдан Моніч у інтерв’ю на сайті РСУ.
Венеційська комісія у висновках 2025 року зазначає, що в корумпованих системах самоврядування не захищає від впливу, а навпаки, консервує проблеми. У дисертаціях та статтях, як у роботі О.В. Білової, проблеми самоврядування пов’язані з відсутністю стратегії та неефективним контролем за апаратами. Це призводить до випадків, подібних до скарги Криворучко, де адміністративний бар’єр блокує внутрішній контроль.
Рекомендації та висновки: шлях до реформи
Для розв’язання проблеми перевищення повноважень необхідні зміни: посилення ролі Зборів суддів у контролі за апаратами, автоматична передача скарг без втручання керівників та посилення відповідальності ДСА за швидкі перевірки. Як пропонує Юридична газета, потрібна комплексна стратегія розвитку самоврядування для акумуляції проблем судової влади.
Висновок: випадок у Вінницькому ОАС – симптом глибшої кризи, де адміністративні перевищення підривають незалежність. Без реформ, як наголошує З’їзд суддів України, судова система ризикує втратити легітимність. Лише чітке розмежування повноважень забезпечить ефективне правосуддя в Україні.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”