Проблема дисциплінарних проступків у судовій системі України
У сучасній Україні, де судова реформа продовжує бути ключовим елементом демократичних перетворень, дисциплінарні проступки суддів України залишаються актуальною проблемою. Ці порушення не лише підривають довіру суспільства до правосуддя, але й призводять до реальних втрат для держави, особливо в умовах воєнного стану. Один із яскравих прикладів – дії судді Дергачівського районного суду Харківської області Пруднікової Олександри Валеріївни, яка, за даними моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, допустила умисні порушення закону в адміністративній справі № 619/5340/24. Ця справа ілюструє системні проблеми, такі як порушення строків розгляду справ, невжиття передбачених законом заходів та ігнорування норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Згідно з практикою Вищої ради правосуддя (ВРП), такі дії кваліфікуються як дисциплінарні проступки за пунктами 2, 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. У 2024 році ВРП розглянула понад 9 074 дисциплінарні скарги, з яких значна частина стосувалася саме затягування розгляду справ, як зазначено в узагальненні практики ВРП. Ця стаття аналізує конкретний випадок, порівнює його з подібними прецедентами та пропонує рекомендації для посилення суддівської відповідальності, аби запобігти подібним дисциплінарним проступкам суддів України в майбутньому.
Факти справи № 619/5340/24 та порушення процесуальних норм
Справа № 619/5340/24 розпочалася з протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, складеного 08.07.2024 щодо громадянина З. Матеріали надійшли до провадження судді Пруднікової О.В. 13.09.2024. Однак постановою від 29.11.2024 справа була закрита за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП через сплив строків накладення стягнення. Суддя мотивувала це неявкою обвинуваченого, попри направлення повісток та публікацію інформації на сайті суду.
Аналізуючи постанову, стає очевидним порушення норм КУпАП. Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП, справи за ч. 5 ст. 126 не вимагають обов’язкової присутності особи, яка притягується до відповідальності. Неявка громадянина З.. не мала бути перешкодою для розгляду в строки, встановлені ч. 1 ст. 277 КУпАП (15 днів з отримання матеріалів). Більше того, суддя не застосувала привід, передбачений ч. 1 ст. 268 КУпАП, хоча визнала ухилення від явки. Це суперечить практиці ВРП, де пасивна поведінка судді, що призводить до спливу строків, кваліфікується як дисциплінарний проступок.
Подібні випадки фіксуються в моніторингу Clarity Project та на платформах антикорупційних організацій, де згадується скарга на Пруднікову за порушення процесуального права. Такі дії не лише звільняють правопорушника від відповідальності, але й завдають шкоди державному бюджету через несплату штрафу, що в умовах воєнного стану має підвищену значущість.
Аналіз дисциплінарних проступків за Законом “Про судоустрій і статус суддів”
Пункт 2 ч. 1 ст. 106: Безпідставне затягування розгляду справи
Обов’язок судді здійснювати правосуддя своєчасно є конституційним стандартом (ст. 129 Конституції України). Суддя Пруднікова не забезпечила розгляд справи в 15-денний строк, допустивши сплив тримісячного терміну накладення стягнення (ч. 2 ст. 38 КУпАП). Практика ВРП підтверджує, що невжиття заходів, таких як привід, є підставою для відповідальності. У рішенні ВРП № 3654/0/15-20 наголошено, що пасивна позиція судді, яка призводить до негативних наслідків, кваліфікується як проступок, вчинений щонайменше з необережності.
У 2024 році ВРП звільнила 50 суддів за подібні порушення, як зазначено у звіті ВРП. Це свідчить про системність проблеми: затягування справ не є винятком, а поширеною практикою, що нівелює ефективність адміністративного правосуддя.
Пункт 4 ч. 1 ст. 106: Грубе порушення закону з істотними наслідками
Грубе порушення закону полягає в ігноруванні норм КУпАП, що призвело до уникнення відповідальності правопорушником. Суддя не забезпечила розгляд без присутності обвинуваченого, не застосувала привід, що спричинило закриття справи. Наслідки: втрати бюджету від несплаченого штрафу, знецінення превентивної функції стягнень та створення прецеденту уникнення відповідальності.
Практика ЄСПЛ у справі “Олександр Волков проти України” підкреслює, що нечіткі підстави відповідальності порушують ст. 6 Конвенції. ВРП в узагальненні практики за 2024 рік відносить такі дії до грубих порушень, що тягнуть звільнення.
Пункт 3 ч. 1 ст. 106: Поведінка, що порочить звання судді
Пасивна поведінка судді Пруднікової створює враження формалізму та самоусунення від правосуддя. Це підриває авторитет судової влади, як зазначено в ст. 129 Конституції. ВРП у практиці вказує, що звільнення від відповідальності через бездіяльність судді порочить звання.
Суспільне сприйняття таких рішень формує недовіру: за даними Фундації DEJURE, 50 суддів звільнено на основі матеріалів НСРД .
Практика ВРП та подібні випадки дисциплінарних проступків
В узагальненні практики ВРП за 2024 рік вказано, що невжиття заходів для розгляду в строк – типовий проступок. Наприклад, у рішенні № 492/0/15-23 ВРП зазначила, що пасивність не виправдовується поведінкою сторін. Аналогічно, у рішенні № 3654/0/15-20 підкреслено передбачуваність наслідків бездіяльності.
Подібні випадки: Скарга на суддю Янголь Є.В. за затягування.
Наслідки для суспільства, бюджету та правосуддя
Порушення призводять до уникнення відповідальності, втрат бюджету (штраф не сплачено) та підриву превентивної функції КУпАП. У воєнний час це критично: дефіцит фінансів посилюється. Суспільна довіра падає, як показує практика ЄСПЛ.
Рекомендації та висновок
ВРП повинна притягнути Пруднікову до відповідальності, звільнивши з посади. Необхідно посилити моніторинг строків, впровадити електронні системи. Дисциплінарні проступки суддів України вимагають жорсткішого контролю для відновлення довіри.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”