Судова система України продовжує стикатися з викликами прозорості та підзвітності, особливо в дисциплінарних провадженнях щодо суддів. Конкретний випадок скарги адвоката Лариси Криворучко на бездіяльність Вищої ради правосуддя (ВРП) ілюструє системні прогалини в забезпеченні доступу до матеріалів через систему ЄСІТС. Скарга стосується дисциплінарного провадження № 125159 щодо голови Рівненського міського суду Петра Денисюка, відкритого за заявою про порушення вимог несумісності. Ця стаття критично аналізує факти, правові аспекти та відповідність міжнародним стандартам, спираючись на офіційні джерела та публікації.
Фактичні обставини та підстави скарги
2 грудня 2025 року Лариса Криворучко подала заяву до ВРП про можливе порушення суддею Петром Денисюком антикорупційного законодавства, зокрема вимог щодо несумісності. Заяві присвоєно номер К-5034/22/7-25, а провадження відкрито ухвалою члена ВРП Григорія Усика від 8 грудня 2025 року. Суддя Денисюк надав письмові пояснення 29 грудня 2025 року, що підтверджено листом ВРП від 6 січня 2026 року. Однак ці документи не були завантажені до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», попри офіційне визнання їх долучення.
Це призвело до подання скарги на бездіяльність ВРП 6 січня 2026 року. Криворучко, як ініціатор провадження, вимагає негайного надання доступу до пояснень судді та всіх матеріалів. Подібні затримки в завантаженні документів до ЄСІТС не поодинокі, як свідчить практика змін до Положення про ЄСІТС, де неодноразово врегульовувалися питання сканування та доступу. Суддя Денисюк має історію публічних звинувачень у недекларуванні майна та інших порушеннях, що робить прозорий розгляд особливо важливим.
Виявлена бездіяльність та її наслідки
Бездіяльність ВРП полягає в невиконанні обов’язку забезпечити реальний доступ до матеріалів, підтверджених органом. Згідно з Регламентом ВРП та Законом «Про Вищу раду правосуддя», орган зобов’язаний гарантувати прозорість. Відсутність документів у ЄСІТС створює правову невизначеність: скаржник не може ознайомитися з аргументами судді, реагувати на них чи контролювати хід провадження.
Критика посилюється тим, що ВРП офіційно визнала надходження пояснень, але не вжила заходів для їх відображення в системі. Це суперечить принципу електронного судочинства та позитивним обов’язкам органу. У подібних випадках, як у практиці ознайомлення з матеріалами через Електронний кабінет, суди зобов’язані сканувати документи за заявою учасника.
Правова оцінка та порушення принципів
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (стаття 106–108) передбачає дисциплінарну відповідальність за порушення, але не деталізує механізми доступу в ЄСІТС. Бездіяльність ВРП порушує принцип належного врядування (good governance), де орган мусить діяти послідовно та забезпечувати реальну участь сторін.
Ключовий аспект – невиконання позитивного обов’язку щодо процесуальної визначеності. Формальні відповіді без фактичного доступу роблять права ініціатора ілюзорними.
Порушення стандартів ЄСПЛ
Скарга обґрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини. У справах Kudła v. Poland та Scordino v. Italy ЄСПЛ наголошував, що право на ефективний захист (ст. 13 Конвенції) ілюзорне без доступу до матеріалів. Дисциплінарні процедури щодо суддів мусять бути прозорими.
В українських справах, як Oleksandr Volkov v. Ukraine та Denisov v. Ukraine, Суд критикував правову невизначеність у дисциплінарних провадженнях, вимагаючи передбачуваності та участі заявника. Бездіяльність ВРП прямо порушує ці стандарти, позбавляючи Криворучко реальної участі. Це системна проблема: попри реформи, прозорість дисциплінарних процедур залишається формальною.
Висновки та рекомендації
Ця скарга на бездіяльність ВРП висвітлює глибокі проблеми: бюрократичні затримки, невідповідність ЄСІТС стандартам прозорості та ризик маніпуляцій у провадженнях щодо суддів з сумнівною репутацією, як Денисюк. Для усунення порушень ВРП повинна впровадити автоматичне завантаження матеріалів у реальному часі та посилити контроль за ЄСІТС.
Реформи мусять інтегрувати стандарти ЄСПЛ повною мірою, забезпечуючи реальні права ініціаторів скарг. Без цього довіра до судової системи залишатиметься низькою. Ініціатори, як Лариса Криворучко з її антикорупційною діяльністю, заслуговують на ефективний захист, а не формальні бар’єри.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”
