Чому ця апеляція — юридичний провал ще до її розгляду
14 жовтня 2025 року Мукачівський міськрайонний суд виніс рішення у справі № 303/6025/25, яким частково задовольнив позов журналіста Степана Сікори до Ради адвокатів Закарпатської області (РАЗО) та її голови Олексія Фазекоша. Суд визнав недостовірними звинувачення у роботі на РФ, фінансуванні через Словенію та колишніх кадебістів, а також визнав образливими «психіатричні» жарти й називання позивача «дурнем» та «жалюгідною людиною».
РАЗО та Фазекош подали апеляційну скаргу, яка є яскравим прикладом юридичної некомпетентності, ігнорування доказів і спроби видати бажане за дійсне. Нижче — розгорнутий розбір, чому ця скарга не має жодного шансу на успіх.
1. Facebook-сторінка РАЗО є офіційною: суд це довів, а апелянти просто пишуть не правду
Апелянти стверджують, що сторінка https://www.facebook.com/radadvokatuz «не є офіційною» і адмініструється виключно Фазекошем як фізичною особою.
Суд встановив протилежне:
- У розділі «Прозорість сторінки» вказано: створена Радою адвокатів Закарпатської області 20.04.2020.
- На офіційному сайті РАЗО (razo.org.ua) є пряме посилання на цю сторінку.
- Сторінка сама посилається на офіційний сайт.
Це класичний випадок, коли орган адвокатського самоврядування визнає сторінку своєю. Аналогічна позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 9901/797/18: якщо юридична особа розміщує посилання на соцмережу на своєму офіційному сайті — сторінка вважається її офіційним ресурсом.
Апелянти просто ігнорують ці факти. Це не помилка — це свідома не правда в процесуальному документі.
2. Чому звинувачення у роботі на РФ — це не «оціночне судження», а конкретний факт, який треба доводити
Фазекош заявив дослівно: «Це люди, які по останнім даним, працюють на Російську Федерацію. Причому — напряму. Здійснюється їх фінансування… через Словенію, через колишніх співробітників КДБ СРСР…»
Це не думка. Це твердження про факти, які можна перевірити:
- чи є кримінальні провадження за ст. 111 КК (держзрада)?
- чи є банківські перекази зі Словенії?
- чи є хоч один документ спецслужб?
Позивач надав довідку МВС — проваджень немає. Фазекош не надав нічого, окрім фрази «по останнім даним».
Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 у справі № 759/174437/17 чітко розмежував: якщо особа стверджує про конкретні факти злочину — це не оціночне судження, навіть якщо додано «на мою думку» чи «по останнім даним».
ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» (яку апелянти цинічно цитують) наголосив: межі критики ширші щодо політиків, але звинувачення у кримінальних злочинах вимагають фактичної основи.
Читайте також:
У Фазекоша її немає. Тому апеляція приречена.
3. «Анекдот про психіатричну клініку» — це не гумор, а класичний прийом публічного приниження
Апелянти називають це «гумором» і «сатирою». Суд правильно визнав: навіть якщо подано як анекдот, ототожнення людини з «особливо небезпечним» пацієнтом психлікарні у публічному просторі — це приниження гідності.
Прецедент: постанова ВС від 03.07.2019 у справі № 757/36794/17-ц — визнання образливим порівняння особи з психічно хворим, навіть у жартівливій формі, якщо це завдає шкоди репутації.
Називати людину «дурнем» і «жалюгідною» у контексті звинувачень у держзраді — це не сатира, це булінг під виглядом гумору.
4. Апелянти не зрозуміли різницю між спростуванням фактів і визнанням образливості оціночних суджень
Суд зробив геніальний хід:
- факти про «фінансування через КДБ» — спростувати як недостовірні.
- «психіатричний анекдот» і слова «дурні/жалюгідні» — визнати образливими, але не зобов’язувати спростовувати (бо це оціночні судження).
Це повністю відповідає практиці ВС (постанова від 27.03.2019 у справі № 686/21909/17):
«Оціночні судження не підлягають спростуванню, але якщо вони висловлені в брутальній, принизливій формі — суд може визнати їх такими, що принижують гідність».
Апелянти пишуть, що суд «суперечить сам собі». Насправді суперечать вони — судовій практиці.
5. Фазекош не подав заяву про злочин — і цим сам себе поховав
Суд звернув увагу на ключовий момент: якщо Фазекош дійсно мав «останні дані» про держзраду — чому не подав заяву за ст. 214 КПК?
Відсутність заяви = відсутність віри у власні слова = визнання недостовірності.
Це класичний аргумент, який використовує Верховний Суд (див. постанову від 12.06.2019 у справі № 761/30501/17).
6. Чому апеляційна скарга порушує елементарні вимоги ЦПК
Апеляційна скарга не містить:
- посилань на нові докази;
- спростування конкретних висновків суду першої інстанції з посиланням на том і аркуш справи;
- обґрунтування, чому суд неправильно оцінив докази (ст. 367 ЦПК).
Вона написана у стилі «нам не подобається рішення, скасуйте». Такі скарги апеляція відправляє на три букви щодня.
Висновок: апеляція має бути розгромлена, а Фазекош та РАЗО отримати новий урок
Апеляційна скарга Ради адвокатів Закарпатської області — це не процесуальний документ, а спроба голови РАЗО Олексія Фазекоша врятувати обличчя після гучного програшу. Вона:
- ігнорує беззаперечні докази офіційності Facebook-сторінки;
- намагається видати звинувачення у держзраді за «оціночне судження»;
- бреше про відсутність шкоди репутації;
- суперечить усталеній практиці Верховного Суду та ЄСПЛ.
Закарпатський апеляційний суд з ймовірністю 99,9% залишить рішення Мукачівського суду без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення. Чи може я помиляюся?
А Фазекош отримає ще один доказ того, що адвокат, який дозволяє собі публічно звинувачувати людину у держзраді без доказів, рано чи пізно сам опиниться на лаві відповідача.
Джерела та посилання, використані в статті:
- Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14.10.2025 у справі № 303/6025/25 (повний текст)
- Офіційна сторінка РАЗО у Facebook: https://www.facebook.com/radadvokatuz
- Відео Фазекоша на YouTube: https://youtu.be/DC2gTyfCNkg
- Постанова ВС від 17.04.2019 у справі № 9901/797/18
- Постанова ВС від 18.09.2019 у справі № 759/174437/17
- Постанова ВС від 03.07.2019 у справі № 757/36794/17-ц
- Постанова ВС від 27.03.2019 у справі № 686/21909/17
- Рішення ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» (Linges v. Austria, 1986)
Степан Сікора
