28 листопада 2025 року стало переломним днем в українській політиці: керівник Офісу Президента Андрій Єрмак подав у відставку. Формально – за власним бажанням, але реальність далека від цієї версії. Обшуки НАБУ у його помешканні, скандал з плівками соратника президента Тимура Міндіча, де фігурує “Алі-Баба” як символ корупційних схем в енергетиці, та опитування, де 70% українців вигукують “Геть!” – все це змусило тіньового правителя покинути кабінет №204 на Банковій. Це не просто кадровий зсув, а сигнал про крах системи, де невибрана особа контролювала більше, ніж обраний президент.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”
Причини відставки Андрія Єрмака
Відставка Єрмака – кульмінація багаторічних скандалів. За даними BBC News Україна, обшуки НАБУ 28 листопада стосувалися розслідування на 100 мільйонів доларів, пов’язаного з Energoatom. Плівки Міндіча, оприлюднені в листопаді, виявили схеми відкатів у ядерній енергетиці, де Єрмак нібито курував “переслідування” антикорупційних органів. Раніше, у 2022 році, конгресвумен Вікторія Спартц звинувачувала оточення Зеленського в корупції, згадуючи саме Єрмака. Тоді його кампанія проти неї – звинувачення в “російському ІПСО” – заблокувала ленд-ліз, попри благання Києва про допомогу. Світ мовчав через війну, але терпіння вичерпалося: Reuters пише, що скандал загрожував усьому кабінету, змусивши Зеленського “перезавантажити” Офіс Президента.
Логічно, що відставка – не спонтанна. Опитування Razumkov Centre фіксують падіння довіри до влади до 30%, з корупцією як головною причиною. 70% українців вимагають змін, і Єрмак став символом цієї кризи. Його відхід – акт спокути, але чи справжній?
Роль Єрмака в українській владі
Андрій Єрмак увійшов у владу як “просто помічник” у 2019-му, а вийшов як “сірий кардинал”. За шість років з посади, формально відповідальної за розклад президента та канцтовари, він став головним перемовником з Кремлем і Білим домом, куратором спецслужб, розподільником західної допомоги. Він цензурував ЗМІ через “темники”, продюсував “кіно про війну” на руїнах Бучі та Маріуполя, пропонуючи американським партнерам знімати документалістику на свіжих розвалинах.
Світові лідери зверталися не до Зеленського чи прем’єра, а до “Андрія”. Посли записувалися до нього, як до монарха, міністри боялися дихати без дозволу. Єрмак возив Олександра Сороса Києвом, позиціюючи це як “стратегічне партнерство”, домовлявся про “відбудову після війни” в Давосі та Саудівській Аравії. Але гроші перетворювалися на схеми: від Пенні Пріцкер до банкірів, де війна слугувала перерозподілу. Вдома його люди тиснули на НАБУ, закриваючи справи “своїх”. Конституція ігнорувалася: Офіс Президента став надпарламентським центром влади.
Ця концентрація – логічний наслідок патерналізму: українці 34 роки чекали “рятівника”, обираючи за обіцянками, а не вчинками. Єрмак уособлював це: невибраний, але вирішальний для долі мільйонів.
Наслідки для політичної системи України
Відставка – не перемога справедливості, а початок акту спокути. За The New York Times, вона ускладнює мирні переговори з США, де Єрмак очолював делегацію. Останні тези Трампа – 19-пунктовий план з поступками Росії – вже переглянуті під тиском Києва, але без “консильєре” Зеленського позиції слабшають. Скандал з Energoatom призвів до відставок міністрів енергетики та юстиції, загрожуючи коаліції в Раді.
Система не зникла: вона чекає нового “Андрія” – тихішого, з чистішою біографією. CNN зазначає, що без реформ – парламентського контролю, незалежних спецслужб, підзвітності – “сірі кардинали” множитимуться. Захід дивувався, але терпів через війну; українці терпіли, бо “єдність”. Та єдність на брехні руйнується.
Майбутнє влади в Україні
Питання лишається: хто головний – народ, що обрав президента, чи “друг Андрій”, якого ніхто не обирав? Щоб уникнути повтору 2025-го, потрібні реформи: децентралізація Офісу Президента, посилення ролі ВР, антикорупційні перевірки кандидатів. Громадяни мусять обирати за аналізом вчинків, виносячи “граблі” патерналізму.
Зеленський анонсував консультації 29 листопада: кандидати – від Шмигаля до Буданова. Але без системних змін нова особа повторить стару історію. Відставка Єрмака – шанс на перезавантаження, але тільки якщо українці стануть керманичами. Інакше – нові імена, старі схеми. Війна триває, корупція – теж, доки народ не скаже “досить” не гаслом, а діями.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”