У сучасній Україні корупція та іноземний вплив залишаються ключовими загрозами національній безпеці. На тлі гучних скандалів, пов’язаних з монополізацією влади після виборів 2019 року, прізвище Андрій Деркач знову спливає в інформаційному просторі. Цей колишній депутат Верховної Ради, а нині “сенатор” від окупованої Запорізької області в Раді Федерації РФ, уособлює тотальну інфільтрацію російських спецслужб в українську еліту. Його кар’єра – не випадковість, а ретельно спланована операція ФСБ, яка тривала десятиліттями.
У цій статті ми критично розберемо біографію Деркача, його роль у корупційних схемах та чому українське суспільство довго ігнорувало очевидні сигнали.
Ранні роки та навчання в Академії ФСБ: перші “будьонівки” агента
Біографія Андрія Деркача починається з родинних зв’язків, які маскували його справжню лояльність. Його батько, Леонід Деркач, очолював СБУ з 1998 по 2001 рік, що створювало ілюзію “патріотичного аристократа”. Однак навчання сина в Академія ФСБ у Москві (закінчив 1993 року) було не “сімейною традицією”, а прямим вербуванням. За даними відкритих джерел, таких як розслідування Bellingcat, Деркач отримав підготовку як кадровий офіцер російської розвідки. Це не просто освіта – це індоктринація, де випускники стають частиною системи, спрямованої проти України.
Після повернення Деркач швидко інтегрується в українську політику. Він обирається депутатом від Сумщини, курує регіон і навіть очолює “Енергоатом” у 2006–2007 роках. Тут починаються перші корупційні схеми: лобіювання інтересів російських компаній у ядерній енергетиці. За інформацією з розслідування НАБУ, пов’язані з Деркачем особи фігурували в тендерах на мільярди гривень, де перевага віддавалася російським постачальникам. Але суспільство бачило в ньому “свого” – через участь у Помаранчевій революції.
Помаранчева революція: маска опозиціонера та помаранчевий шарф
У 2004 році Деркач, як член фракції соціалістів, з’являється на Майдані з помаранчевим шарфом. Телеканал “Ера”, який він контролював, транслював протести. Це створювало образ “майданівця”. Однак, як зазначає стаття в “Українській правді”, це було завданням від “Центру” – інфільтрувати опозицію. Паралельно подібну роль грав Дмитро Рогозін, нинішній “сенатор” від Запоріжжя, який теж “опонував” Путіну для маскування.
Фракція соціалістів зрадила Майдан, утворивши коаліцію з Януковичем у 2006-му. Деркач залишився лояльним до проросійських сил. Його об’єднання “За Україну, Білорусь, Росію” та лобіювання Російської православної церкви в Україні – класичні інструменти “м’якої сили” Кремля. Критики, як-от експерти з Atlantic Council, вказують, що такі дії послаблювали українську ідентичність, готуючи ґрунт для агресії 2014 року.
Робота на Януковича та керування “Енергоатомом”: корупція як інструмент впливу
Під час президентства Януковича Деркач досягає піка впливу. Він неформально керує Сумщиною, а його зв’язки з “Енергоатомом” дозволяють контролювати фінансові потоки. За даними [розслідування “Схем”](https://schemes.radio svoboda.org/), у 2006–2007 роках Деркач як в.о. президента НАЕК підписував контракти, вигідні російському “Росатому”. Корупція в “Енергоатомі” сягала мільярдів: завищені ціни на паливо, відкатні схеми. Навіть після 2014 року Деркач зберіг вплив через проксі – до втечі в Росію 2020-го.
Його роль у режимі Януковича – не зрада, а виконання завдань. Зрадники як Азаров використовуються для пропаганди, а Деркач – “переведений” у Раду Федерації. Фінансові потоки не перервалися: за санкціями США, він пов’язаний з офшорами в Білорусі та Росії.
Скандал з “плівками Деркача”: дискредитація Байдена та Порошенка
Кульмінація – 2020 рік. Деркач публікує “плівки”, нібито компрометуючі Петра Порошенка та Джо Байдена. Він стверджує, що діє на замовлення ФБР, але Мінфін США санкціонує його як російського агента. Розслідування FBI та СБУ підтверджує: плівки – фейк, змонтований ФСБ для втручання в вибори США.
Без цього скандалу Деркач залишився б депутатом. Американські спецслужби “встановили” очевидне: його кар’єра – операція під прикриттям. В Україні ж багато політиків, навіть з нацдемтабору, ігнорували сигнали через “ностальгію” за Майданом.
Втеча до Росії та посада в Раді Федерації: від депутата до “сенатора”
Після санкцій Деркач тікає до РФ і стає “сенатором” від окупованої Запорізької області. Це не еміграція – “переведення”. За даними Bellingcat, він координує гібридні операції проти України. Фінанси: активи в Росії, зв’язки з олігархами.
У новому корупційному скандалі 2025 року (з монополізацією влади) Деркач міг би бути фігурантом, але як професіонал ФСБ уникає НАБУ. Суспільство ж досі сприймає його як “суперечливого політика”.
Чому Україна ігнорувала очевидне: психологія заперечення
Тотальна недовіра до “чужих” після 2019-го контрастує з толерантністю до “своїх” як Деркач. Монополізація влади + недосвідченість = корупція. Батько в СБУ, навчання в Москві – ігнорувалися. Навіть влада Зеленського не бачила загрози в “плівках”.
Це зачарований світ, де росіяни “жартують” про знищення. Деркач – не Бонд, а Штірліц у “будьонівці”: шафа сигналів, але ми бачили “свого”.
Уроки для України: як протистояти інфільтрації
Щоб уникнути повторення, потрібен аудит еліт: перевірка зв’язків з ФСБ, заборона лобіювання РПЦ. Посилити СБУ, співпраця з НАТО. Корупція в “Енергоатомі” – диверсифікація постачальників.
Деркач – символ провалу. Його вплив триває, але усвідомлення – крок до перемоги.
Лариса Криворучко, голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”