Проблема недоброчесності в українському судочинстві
У сучасній Україні судова система продовжує залишатися одним з найбільш проблемних секторів, де корупція та недоброчесність суддів підривають довіру суспільства до влади. Згідно з даними Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та незалежних моніторингів, у 2025 році кількість випадків притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності зросла на 15% порівняно з попереднім роком. Це не випадково: реформи, започатковані після Революції Гідності, так і не змогли повністю викорінити системні проблеми, такі як приховування майна в деклараціях та умисне порушення антикорупційного законодавства.
Одним з яскравих прикладів таких порушень є дисциплінарні скарги, подані Ларисою Сергіївною Криворучко 14 листопада 2025 року до Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду Віктора Броніславовича Шидловського та Михайла Михайловича Капустинського. Ці скарги базуються на аналізі їхніх щорічних декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, де виявлено систематичне умисне незазначення вартості нерухомого майна. Такі дії не лише порушують Закон України «Про запобігання корупції», але й свідчать про спроби приховати джерела походження коштів, що може вказувати на корупційні схеми.
У цій статті ми детально розберемо зміст скарг, проаналізуємо декларації суддів, посилаючись на офіційні джерела НАЗК, та розглянемо ширший контекст корупції в судовій системі України на основі публікацій з інтернету. Ми також обговоримо можливі наслідки для суддів та необхідність посилення антикорупційних заходів, як це передбачено Антикорупційною стратегією на 2021-2025 роки. Критика таких випадків є ключовою для просування реформ, адже, за даними опитувань, рівень довіри до судів у 2025 році становить лише 18%, що є одним з найнижчих показників в Європі.
Деталі дисциплінарної скарги на суддю Шидловського: Приховування майна в деклараціях
Суддя Віктор Броніславович Шидловський, який входить до колегії суддів у справі ЄУН 120/15288/25, звинувачується в умисному незазначенні відомостей у деклараціях за період з 2015 по 2024 рік. Згідно зі скаргою, це стосується вартості кількох об’єктів нерухомості, зокрема земельних ділянок та житлового будинку, що належать йому або членам його сім’ї.
Аналіз декларацій, доступних на порталі НАЗК, підтверджує ці звинувачення. Наприклад, у декларації за 2015 рік вартість земельної ділянки площею 30 865 м² (набуття права 15.11.2004) вказана як [Не відомо], так само як і для житлового будинку дружини площею 82,10 м² (29.06.2015) та трьох інших земельних ділянок. Аналогічні пропуски спостерігаються в декларації за 2016 рік, де вартість тих самих об’єктів знову не зазначена. У декларації за 2017 рік ситуація повторюється: вартість земельних ділянок та будинку – [Не відомо].
Ця тенденція триває в подальших роках. У декларації за 2018 рік вартість земельних ділянок та будинку не вказана, хоча з’являється нова квартира з вартістю 232 236 грн. У декларації за 2019 рік пропуски зберігаються для тих самих об’єктів. У декларації за 2020 рік вартість земельних ділянок – [Не відомо], а в декларації за 2021 рік ситуація ідентична. У декларації за 2022 рік та 2023 рік вартість не вказана, а в декларації за 2024 рік пропуски залишаються.
Такі дії порушують п. 7 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 1 ст. 45, пп. А п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону «Про запобігання корупції», де судді зобов’язані зазначати вартість майна незалежно від власника. Це кваліфікується як істотний дисциплінарний проступок (п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України) та підстави для звільнення (п. 6 ч. 6 ст. 126 Конституції). Скаржниця стверджує, що це умисне приховування для уникнення перевірки джерел походження майна, що може свідчити про корупцію.
Публікації в інтернеті, такі як стаття на сайті «Антикорупційний фронт», підтверджують подібні випадки в Сьомому апеляційному адміністративному суді, де судді часто ігнорують деклараційні вимоги. За даними НАБУ, у першому півріччі 2025 року підозру в корупції отримали 115 високопосадовців, включаючи суддів.
Деталі дисциплінарної скарги на суддю Капустинського: Аналогічні порушення
Аналогічні звинувачення висунуто щодо судді Михайла Михайловича Капустинського. У скарзі зазначається, що в деклараціях за 2019-2024 роки не вказана вартість квартири площею 74,7 м² (набуття права 20.09.2019).
Підтвердження з декларацій: У декларації за 2019 рік вартість квартири – [Не застосовується]. У декларації за 2020 рік – те саме. У декларації за 2021 рік вартість не вказана, як і у 2022 рік. У декларації за 2023 рік – [Не застосовується], а у 2024 рік для нової квартири вартість вказана, але для старої – [Не відомо].
Це порушення тих самих норм, що й у Шидловського, і кваліфікується як недоброчесна поведінка (п. 12.1 ст. 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Скарга вимагає звільнення, посилаючись на п. 3 ч. 9 ст. 109 та ч. 1 ст. 112 Закону.
Інтернет-публікації, як на сайті ВРП, фіксують подібні скарги на суддів цього суду, де автоматизований розподіл справ часто відбувається з порушеннями.
Правова основа скарг: Аналіз законодавства та прецедентів
Скарги базуються на частині першій статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів», де перелічено підстави для дисциплінарної відповідальності, включаючи умисне незазначення відомостей у деклараціях та непідтвердження законності джерела майна. Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону «Про запобігання корупції», судді зобов’язані щорічно подавати декларації з повними відомостями про майно, включаючи вартість (пп. А п. 2 ч. 1 ст. 46).
Прецеденти ЄСПЛ, як у справі «Сокуренко і Стригун проти України», підкреслюють важливість прозорості. У 2025 році Верховна Рада посилила відповідальність за корупцію, ухваливши закон про зміни до КУпАП та КК України. За статистикою, за 5 місяців 2025 року суди винесли 2032 рішення у корупційних справах.
Наслідки для судової системи: Суспільний резонанс та рекомендації
Ці скарги викликали резонанс: на сайті «Антикорупційний фронт» опубліковано детальний аналіз, де підкреслюється системність проблеми. У 2025 році НАБУ повідомило про підозру 115 особам, включаючи суддів. Суспільство вимагає реформ: посилення моніторингу декларацій, автоматичні перевірки НАЗК та обов’язкове звільнення за порушення.
Рекомендації: ВРП повинна негайно розглянути скарги, а парламент – посилити покарання. Без цього довіра до судів не відновиться.
Висновок: Час для рішучих дій проти корупції в суді
Дисциплінарні скарги на Шидловського та Капустинського – це не ізольований випадок, а симптом глибокої кризи. Умисне приховування майна підриває основи правосуддя. Суспільство очікує від ВРП та влади швидких дій: звільнення недоброчесних суддів та впровадження ефективних реформ. Тільки так Україна зможе подолати корупцію в судовій системі.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”