Нещодавно українська правова система пережила важливе рішення, яке стосується скасування наказу ексміністра юстиції Ольги Стефанішиної. 6 листопада 2025 року Перший апеляційний адміністративний суд скасував наказ Міністерства юстиції України № 2767/7 від 8 листопада 2024 року, який зупиняв діяльність приватного виконавця Наталії Матвійчук з Одеської області. Це рішення стало перемогою для приватних виконавців, підкресливши проблеми в регулюванні виконавчого провадження.
Конфлікт виник через скаргу боржника – ТОВ «Красний рибак» – на дії Матвійчук у виконавчому провадженні № 75662234. Боржник звинуватив виконавця у порушенні, стверджуючи, що стягнення основної винагороди було незаконним. Міністерство юстиції, під керівництвом тодішньої міністерки Ольги Стефанішиної, оперативно видало наказ про зупинення діяльності на місяць. Однак Донецький окружний адміністративний суд спочатку відмовив у позові Матвійчук 13 січня 2025 року (справа № 200/7873/24). Апеляція змінила ситуацію, визнавши дії Мін’юсту незаконними.
Це не перша суперечка за участю Стефанішиної. Як зазначається в матеріалах ВАКС, ексміністра неодноразово фігурувала в судових процесах, пов’язаних з її рішеннями. Такі прецеденти підкреслюють системні проблеми в адмініструванні юстиції.
Фон конфлікту: скарга боржника та роль приватних виконавців
Історія сягає виконавчого провадження, ініційованого для примусового виконання судового рішення про забезпечення позову. Приватний виконавець Матвійчук, відповідно до Закону № 1403-VIII «Про виконавче провадження», видала постанову про стягнення основної винагороди з рахунків боржника. Це стандартна процедура, адже основна винагорода – це не штраф, а винагорода за примусове виконання, як пояснює рішення Донецького суду.
ТОВ «Красний рибак» поскаржився до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яка передала справу до Мін’юсту. Стефанішина, як міністерка, підписала наказ про зупинення, посилаючись на «порушення». Однак апеляційний суд наголосив: приватні виконавці – це незалежні суб’єкти, а не державні органи. На відміну від державних виконавців, вони діють за принципом професійної діяльності, регулюованої Мін’юстом.
Контекст діяльності Матвійчук ілюструє ширшу проблему. За даними Clarity Project, приватний виконавець неодноразово стикалася з оскарженнями, але суди часто ставали на її бік, стягуючи моральну шкоду з Мін’юсту. Це свідчить про хронічні конфлікти між регулятором і практиками.
Аргументи апеляційного суду: чому наказ визнали незаконним
Апеляційний суд детально розібрав справу, посилаючись на практику Верховного Суду. Зокрема, постанови від 21 січня 2021 року (справа № 160/5321/20), 27 квітня 2021 року (№ 580/3444/20) та інші підтверджують: видача постанови про основну винагороду при відкритті провадження – це обов’язок, а не право (ст. 31 ч. 7 Закону № 1403-VIII). Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2024 року (№ 640/29622/20) зазначив: «Систематичний аналіз норм статті 31 Закону № 1403-VIII та Наказу № 643 дає підстави для висновку, що за призначенням основна винагорода приватного виконавця є по суті винагородою приватному виконавцю за вжиття заходів щодо примусового виконання рішення».
Суд підкреслив відмінність між виконавчою винагородою державних і основною винагородою приватних виконавців (ст. 45 Закону № 1404-VIII). Розширення пільг на останню позбавило б виконавців доходу, порушуючи ст. 27 ч. 5. Дисциплінарна комісія та Мін’юст, на думку суду, неправильно тлумачили норми, що призвело до помилкових висновків.
Наслідки для системи приватних виконавців в Україні
Скасування наказу має далекосяжні наслідки. По-перше, воно відновлює права Матвійчук, чия діяльність була призупинена на основі цього документа. Цей самий наказ слугував підставою для подальшого розірвання її статусу, що тепер під питанням. По-друге, рішення посилює позиції приватних виконавців, які часто стикаються з тиском від боржників і регулятора.
У ширшому контексті, як зазначає портал Pravo.ua, підвищення рівня виконання рішень судів залежить від захисту прав виконавців. Скандали навколо Стефанішиної, включаючи розгляд її справи у ВАКС без присутності, підривають довіру до Мін’юсту. Ексміністр, яка перейшла на посаду віцепрем’єрки з євроінтеграції, залишила спадщину суперечливих рішень, що тепер оскаржуються.
Практика Верховного Суду: прецеденти для майбутніх справ
Верховний Суд неодноразово захищав права приватних виконавців. Постанови від 3 червня 2021 року (№ 640/17286/20), 26 серпня 2021 року (№ 380/6503/20) та 28 липня 2023 року (№ 640/28577/21) встановлюють, що стягнення винагороди – ключовий елемент системи. Ці прецеденти стали основою для апеляційного рішення, демонструючи єдність судової практики.
Висновок: уроки для реформи виконавчого провадження
Скасування наказу Ольги Стефанішиної – це сигнал про необхідність реформ у Мін’юсті. Воно підкреслює важливість незалежності приватних виконавців і точного тлумачення законів. Наталія Матвійчук подякувала апеляційним суддям за «смілість», якої бракувало першій інстанції. Для суспільства це нагадування: справедливе виконавче провадження – основа верховенства права в Україні.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”