У сучасній Україні судова система переживає складний період реформ, спрямованих на забезпечення незалежності, прозорості та ефективності правосуддя. Одним із ключових механізмів контролю за діяльністю суддів є дисциплінарна відповідальність, передбачена Законом України “Про судоустрій і статус суддів”. Цей закон визначає підстави для притягнення суддів до відповідальності, включаючи умисні порушення процесуальних норм, затягування розгляду справ та ігнорування правил самовідводу. Дисциплінарна відповідальність суддів в Україні не лише карає за проступки, але й сприяє відновленню довіри суспільства до судової влади.
2 жовтня 2025 року, адвокат Лариса Сергіївна Криворучко подала дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо трьох суддів Чернігівського апеляційного суду: Валерія Миколайовича Заболотного, Валентини Миколаївни Антипець та Геннадія Анатолійовича Салая. Скарга стосується справи ЄУН 750/13078/25, де адвокат захищає інтереси підозрюваного Ярослава Сергійовича Боярина. У скарзі детально описано два основних порушення: умисне ігнорування правил самовідводу та безпідставне затягування строків розгляду апеляційної скарги. Ці дії, за твердженням скаржниці, порушують не лише національне законодавство, але й міжнародні стандарти, зокрема статтю 6 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), яка гарантує право на справедливий суд.
Ця скарга є частиною ширшої проблеми в українській судовій системі. За даними Вищої ради правосуддя, у січні-серпні 2025 року надійшло понад 6543 дисциплінарні скарги на суддів, з яких 6261 були розглянуті, а 165 суддів звільнено. Подібні випадки підкреслюють необхідність посилення контролю за дотриманням процесуальних норм. У цій статті ми детально розберемо зміст скарги, проаналізуємо правові підстави порушень, розглянемо подібні приклади з практики та обговоримо можливі наслідки для судової реформи в Україні. Це допоможе зрозуміти, як дисциплінарна відповідальність суддів в Україні впливає на захист прав громадян.
Опис дисциплінарної скарги: Факти та обставини справи
Дисциплінарна скарга адвоката Криворучко Л.С. подана до ВРП 2 жовтня 2025 року. Скаржниця, яка є адвокатом з свідоцтвом № 4676/10 від 24 листопада 2011 року, діє в інтересах свого клієнта Ярослава Сергійовича Боярина, якого вона вважає незаконно підозрюваним. Справа стосується апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова Романа Григоровича Григор’єва від 23 вересня 2025 року. Номер справи – ЄУН 750/13078/25, а апеляційне провадження – 11-сс/4823/490/25.
У скарзі вказано, що колегія суддів Чернігівського апеляційного суду у складі Заболотного В.М. (головуючий і доповідач), Антипець В.М. та Салая Г.А. вчинила умисні порушення, які підпадають під частину 1 статті 106 Закону “Про судоустрій і статус суддів”. Зокрема, йдеться про порушення правил самовідводу, безпідставне затягування строків розгляду та інші проступки, що підривають авторитет правосуддя. Адвокат посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року № 800/448/15, де грубі порушення законодавства кваліфікуються як порушення присяги судді.
Скарга містить детальні докази: копії картки руху документу, протоколів автоматизованого розподілу, звіту про неможливість розподілу, роздруківки Засад використання автоматизованої системи документообігу (АСДС) Чернігівського апеляційного суду та інші додатки. Адвокат вимагає притягнути суддів до дисциплінарної відповідальності та звільнити їх з посад. Крім того, вона просить внести її РНОКПП до відомостей про учасників, перевести всі матеріали в електронну форму, надати доступ до електронної справи та проводити засідання ВРП за її участю в режимі відеоконференції.
Ця скарга не є ізольованою. За даними ВРП, у 2025 році вже розглянуто тисячі подібних скарг, і деякі з них стосувалися суддів апеляційних судів. Це свідчить про систематичність проблем у судовій практиці. Далі ми розберемо кожне порушення детально, спираючись на правові норми.
Аналіз першого порушення: Порушення правил самовідводу та автоматизованого розподілу справ
Перше порушення, описане в скарзі, стосується умисного ігнорування правил самовідводу та процедури автоматизованого розподілу судових справ. Згідно з частиною 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), визначення судді-доповідача для колегіального розгляду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою (ЄСІТС) за принципом випадковості під час реєстрації матеріалів. Положення про ЄСІТС (пункт 57) та Положення про АСДС (затверджене рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39) вимагають, щоб розподіл відбувався в день реєстрації.
У справі ЄУН 750/13078/25 апеляційна скарга зареєстрована 25 вересня 2025 року о 08:44. Однак, автоматизований розподіл відбувся о 09:51:19, що є порушенням. Більше того, протокол про неможливість розподілу вказує на виключення кількох суддів через відсутність спеціалізації чи зайнятість (наприклад, Антипець В.М. у відпустці, Заболотний В.М. у відрядженні). Скаржниця стверджує, що в разі нестачі суддів з необхідною спеціалізацією мали бути включені всі судді, незалежно від спеціалізації, відповідно до пункту 13 Засад використання АСДС Чернігівського апеляційного суду (затверджені 22 травня 2025 року).
Це призвело до формування незаконного складу суду, що порушує пункт 5 частини 1 статті 75 та частину 1 статті 80 КПК щодо самовідводу. Колегія не заявила самовідвід, попри очевидні порушення. Адвокат посилається на статтю 6 ЄКПЛ, яка гарантує розгляд справи “судом, встановленим законом”. Практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справах “Сокуренко і Стригун проти України” та “Бускаріні та інші проти Сан-Марино” підкреслює, що термін “суд, встановлений законом” включає дотримання норм щодо складу суду.
У контексті дисциплінарної відповідальності суддів в Україні таке порушення кваліфікується як умисне або внаслідок грубої недбалості, що призводить до порушення прав людини (підпункт “Д” пункту 1 частини 1 статті 106 Закону). Це не лише унеможливлює реалізацію процесуальних прав учасників, але й підриває принцип неупередженості. Подібні випадки трапляються в українській практиці: за даними ВРП, у 2025 році десятки суддів притягнуто до відповідальності за аналогічні проступки, включаючи звільнення.
Розглянемо правову основу детальніше. Частина 1 статті 17 Закону від 23 лютого 2006 року № 3477-IV зобов’язує суди застосовувати ЄКПЛ як джерело права. Частини 1-2 статті 8 та частина 5 статті 9 КПК вимагають застосування принципу верховенства права з урахуванням практики ЄСПЛ. У рішенні ЄСПЛ “Yefimenko проти Росії” (§§ 109-111) вказано, що суд не є компетентним, якщо його склад не встановлено відповідно до закону. У скарзі наведено докази: додатки з протоколами та звітами, які підтверджують затримку розподілу та виключення суддів без підстав.
Наслідки такого порушення серйозні. Воно може призвести до скасування рішення суду вищою інстанцією, як це сталося в постанові Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду ВС від 18 листопада 2019 року у справі № 686/24639/17. Там суд звернув увагу на особливості розгляду апеляційних скарг, підкреслюючи необхідність швидкого та неупередженого процесу. У випадку з Чернігівським апеляційним судом порушення самовідводу не лише затримує правосуддя, але й створює враження зацікавленості суддів у певному результаті, що підриває авторитет судової влади.
Для ілюстрації: у практиці ВРП є випадки, коли суддів звільняли за подібні проступки. Наприклад, у липні 2025 року ВРП відкрила дисциплінарну справу щодо суддів Чернігівського апеляційного суду, включаючи Антипець В.М., за аналогічні порушення. Це свідчить про системну проблему в регіональних судах. Адвокат Криворучко вимагає звільнення суддів на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України, де вчинення істотного дисциплінарного проступку є підставою для звільнення.
Аналіз другого порушення: Безпідставне затягування строків розгляду апеляційної скарги
Друге порушення стосується безпідставного затягування строків розгляду апеляційної скарги. Згідно з частиною 3 статті 422-1 КПК, апеляційні скарги на ухвали про обрання запобіжного заходу (тримання під вартою) розглядаються не пізніше трьох днів з моменту надходження до апеляційного суду. Частина 1 статті 405 КПК вказує, що апеляційний розгляд здійснюється за правилами першої інстанції, а частина 1 статті 186 КПК вимагає невідкладного розгляду клопотань про запобіжні заходи, але не пізніше 72 годин.
Апеляційна скарга зареєстрована 25 вересня 2025 року о 08:44, тож мала бути розглянута не пізніше 28 вересня 2025 року о 08:44. Однак, судове засідання призначено на 9 жовтня 2025 року о 10:30, що є прямим порушенням. Це затягування порушує принцип розумних строків (частина 1 статті 28 КПК), де строки повинні бути об’єктивно необхідними та не перевищувати встановлених законом.
Адвокат посилається на пункт 1 статті 6 ЄКПЛ, яка гарантує розгляд справи у розумний строк незалежним судом. Частина 1 статті 7 та пункт 1 частини 7 статті 56 Закону “Про судоустрій і статус суддів” зобов’язують суддів розглядати справи своєчасно. Порушення кваліфікується як дисциплінарний проступок за пунктом 2 частини 1 статті 106 Закону – безпідставне затягування розгляду.
Затягування строків є поширеною проблемою в Україні. За статистикою ВРП, у 2025 році сотні скарг стосувалися саме цього. Наприклад, у постанові Касаційного кримінального суду ВС від 17 квітня 2025 року у справі № 759/23571/19 суд підкреслив необхідність належної оцінки обставин для уникнення затягування. У скарзі наведено докази: роздруківка дати засідання (додаток №6), яка підтверджує порушення.
Наслідки: Затримка може призвести до істотних негативних наслідків для підозрюваного, включаючи тривале тримання під вартою без підстав. Це порушує статтю 2 КПК (забезпечення швидкого розгляду) та статтю 21 КПК (право на справедливий розгляд у розумні строки). У практиці ЄСПЛ подібні випадки призводили до визнання порушення прав людини.
Подібні випадки дисциплінарної відповідальності суддів в Україні
Подібні порушення не рідкість. У 2025 році ВРП розглянула тисячі скарг, включаючи на суддів апеляційних судів. Наприклад, у квітні 2025 року Друга Дисциплінарна палата ВРП провела засідання, де розглядалися скарги на порушення процесуальних норм. У липні 2025 року відкрито справу щодо суддів Чернігівського апеляційного суду за подібні проступки. Також є випадки з інших регіонів, де суддів звільняли за затягування строків, як у постанові від 31 січня 2024 року по справі № 742/925/23.
На X (колишній Twitter) користувачі обговорюють подібні проблеми, наприклад, пости про затримки в судах Чернігова та вимоги реформи. Це підкреслює необхідність системних змін.
Висновок: Наслідки для судової системи та рекомендації
Дисциплінарна скарга Криворучко Л.С. висвітлює критичні проблеми в роботі Чернігівського апеляційного суду. Вимагаючи звільнення суддів, вона сприяє судовій реформі. ВРП повинна ретельно розглянути скаргу, щоб відновити довіру до правосуддя. Успішне притягнення до відповідальності стане кроком до прозорої системи.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”