У сучасній Україні, де судова реформа мала стати ключем до очищення системи від корупції та несправедливості, все ще трапляються випадки, які викликають обурення суспільства. Одним із таких є ситуація з суддею Воловецького районного суду Закарпатської області Оксаною Софілканич. Ця суддя, відома своїм контроверсійним рішенням у справі про групове сексуальне насильство над 14-річною дівчинкою, нині претендує на вищу посаду в Закарпатському апеляційному суді. 18 вересня 2025 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) розглядала її кандидатуру, але оголосила перерву, залишивши питання відкритим. Чи заслуговує така суддя на підвищення?
Ця стаття проаналізує факти, рішення судді Оксани Софілканич, громадську реакцію та ширші проблеми судової системи, критично оцінюючи її професійність і доброчесність.
Фон судді Оксани Софілканич: кар’єра в локальному суді з великими повноваженнями
Оксана Софілканич працює суддею Воловецького районного суду з початку 2000-х років. Вона неодноразово обіймала посаду голови суду, що свідчить про її вплив у регіоні. Закарпаття, як прикордонний регіон з історією корупційних скандалів, часто стає ареною для резонансних справ, де місцеві еліти намагаються уникнути відповідальності. Софілканич, як суддя першої інстанції, мала справу з кримінальними, адміністративними та цивільними справами, але її ім’я стало відомим на всю країну саме через рішення в кримінальних провадженнях, пов’язаних з насильством і корупцією.
За даними з відкритих джерел, суддя Оксана Софілканич пройшла кілька етапів кваліфікаційного оцінювання, але її кандидатура на посаду в апеляційному суді викликає питання. ВККС, яка відповідає за добір суддів, має оцінювати не лише професійні навички, а й доброчесність. Однак, як показує практика, комісія іноді ігнорує суспільний резонанс, фокусуючись на формальних критеріях. Станом на вересень 2025 року, Софілканич включена до списку кандидатів, і на неї чекає співбесіда в пленарному складі ВККС. Це означає, що попри скандали, її кар’єра може отримати новий імпульс, з більшими повноваженнями та зарплатою.
Деталі резонансної справи: групове зґвалтування 14-річної дівчинки в селі Верхні Ворота
Одна з найгучніших справ, яку розглядала суддя Оксана Софілканич, стосується групового сексуального насильства над 14-річною дівчинкою в селі Верхні Ворота Закарпатської області. Події сталися 24 серпня 2021 року. Троє підлітків – 14-річний Михайло Траньович та 15-річні близнюки Владислав і Ростислав Гафинці – заманили дівчинку на подвір’я одного з них, а потім до підвалу. Там вони побили її, зґвалтували по черзі, зняли знущання на відео та поширили ролик у соцмережах і по школі. Дівчинка, налякана та травмована, не наважувалася розповісти рідним. Лише коли бабуся дізналася від поліції, було подано заяву.
Експертиза підтвердила психологічну травму: дівчинка стала замкнутою, мала проблеми зі сном, відчувала сором і страх. Обвинувачені визнали вину, але їхні родичі чинили тиск на потерпілу, намагаючись “зам’яти” справу. Спочатку справа кваліфікувалася як зґвалтування групою осіб (ч. 3 ст. 152 КК України), що передбачає суворіше покарання. Однак у суді прокурор змінив кваліфікацію на сексуальне насильство без проникнення (ч. 3 ст. 153 КК), посилаючись на відсутність тілесних ушкоджень і цілісність дівочої пліви.
16 березня 2023 року суддя Оксана Софілканич винесла вирок: по 5 років позбавлення волі кожному, але зі звільненням від реального покарання та іспитовим терміном у 2 роки. Обвинувачених зобов’язали виплатити по 60 тисяч гривень компенсації (загалом 180 тисяч), хоча захист потерпілої просив 450 тисяч. Це рішення викликало хвилю обурення: чому неповнолітні ґвалтівники уникли в’язниці? Критики вказували на недооцінку психологічної шкоди, ігнорування поширення відео як додаткового злочину та можливий вплив родин обвинувачених (мати близнюків працювала в сільраді).
Критичний аналіз вироку судді Оксани Софілканич: м’якість чи упередженість?
Вирок судді Оксани Софілканич можна критикувати з кількох аспектів. По-перше, перекваліфікація справи зменшила тяжкість злочину, що дозволило застосувати м’якше покарання. Експерти з прав людини, як-от омбудсмен Дмитро Лубінець, зазначили, що суд не врахував емоційний стан потерпілої та поширення відео, яке посилювало травму. По-друге, позитивні характеристики обвинувачених від школи та служби у справах дітей (де працювала мати двох з них) могли вплинути на рішення, вказуючи на можливий конфлікт інтересів.
Закарпатський апеляційний суд скасував вирок через процедурні порушення: неврахування доказів, неправильну кваліфікацію та ігнорування інтересів дитини. Справа повернута на новий розгляд, і станом на 2025 рік, її слухає інший суддя. Це свідчить про помилки Софілканич, які могли коштувати потерпілій справедливості. Критики, як журналіст Віталій Глагола, прямо звинувачують суддю в “допомозі” впливовим особам уникати відповідальності, натякаючи на корупцію.
Ба більше, це не єдиний скандал. У 2022 році Софілканич виправдала голову Воловецької ОТГ Михайла Попелича (члена “Слуги Народу”), затриманого СБУ за хабар у 80 тисяч гривень. Вона визнала докази недостатніми та повернула йому 60 тисяч гривень. Апеляційний суд скасував це рішення, вказавши на упередженість. Такі вердикти підривають довіру до судді Оксани Софілканич, роблячи її кандидатуру на апеляційний суд абсурдною.
Кандидатура в Закарпатському апеляційному суді: процес і перспективи
Попри скандали, Оксана Софілканич подала заявку на конкурс до Закарпатського апеляційного суду. ВККС опублікувала список кандидатів у березні 2024 року, і її справа дійшла до розгляду 18 вересня 2025 року. Комісія оголосила перерву, а тепер очікує співбесіди в пленарному складі. Якщо ВККС схвалить, Вища рада правосуддя (ВРП) може призначити її, що дасть більше повноважень: апеляційний суд переглядає рішення першої інстанції, впливаючи на тисячі справ.
Критика цієї кандидатури лунає з усіх боків. Правозахисники, як Маша Єфросиніна, організували допомогу потерпілій і закликали до перевірки Софілканич. Громадськість на X (колишньому Twitter) обурюється: “Чому така суддя досі в мантії?” У 2023 році після вироку Софілканич пішла на лікарняний, але швидко повернулася, ігноруючи протести.
Широкий аналіз: проблеми судової системи України та уроки з випадку Софілканич
Ситуація з суддею Оксаною Софілканич ілюструє глибші проблеми судової реформи в Україні. Після Революції Гідності 2014 року було створено ВККС і ВРП для очищення, але корупція не зникає. Судді з сумнівними рішеннями, як Софілканич, просуваються, бо система захищає “своїх”. За даними Transparency International, корупція в судах – одна з топпроблем, з низькою довірою суспільства (лише 10-15%).
У випадку зґвалтування, м’який вирок відображає гендерну упередженість: жертви насильства часто не отримують захисту. Статистика: щороку в Україні реєструють тисячі випадків сексуального насильства, але покарання м’які через “розкаяння” чи “позитивні характеристики”. Софілканич, як жінка-суддя, мала б бути чутливою, але її рішення свідчить про протилежне – можливу упередженість чи тиск.
Якщо ВККС схвалить підвищення, це стане сигналом: скандали не перешкода кар’єрі. Навпаки, комісія мала б ініціювати дисциплінарне провадження. Суспільство вимагає: чому Софілканич не під слідством?
Громадська реакція та заклики до дій
Обурення справою Софілканич не вщухає. У 2023 році після вироку протестували активісти, а чиновники як голова Закарпатської ОДА Віктор Микита обіцяли допомогу дівчинці. На X пости з хештегами #Софілканич та #СудоваРеформа набирають тисячі переглядів. Журналісти, як Віталій Глагола, називають її “суддею для покидьків”.
Висновок: час для справжньої реформи чи черговий провал?
Кандидатура судді Оксани Софілканич на посаду в Закарпатському апеляційному суді – тест для ВККС і ВРП. Її рішення в справах про насильство та корупцію демонструють брак емпатії та можливу упередженість, що суперечить принципам справедливості. Якщо така суддя отримає підвищення, це підірве довіру до реформи. Суспільство мусить вимагати прозорості: звільнення недоброчесних суддів, а не їх просування. Лише так Україна наблизиться до верховенства права.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”