У часи повномасштабної війни з Росією українська адвокатура стикається з серйозними викликами: від захисту прав громадян до очищення лав від колаборантів. Однак, замість реформ та люстрації, система залишається в руках фігур, пов’язаних з проросійським лобі. Центральною постаттю тут є Лідія Ізовітова – голова Національної асоціації адвокатів України (НААУ) та Ради адвокатів України (РАУ), яка понад 12 років утримує монополію на адвокатську діяльність. Критики звинувачують її в тому, що вона “береже кадри Медведчука”, дозволяючи адвокатам-зрадникам зберігати статус, попри докази колабораціонізму та державної зради.
Ця стаття детально розбере тему на прикладі Дмитра Акіньшина, українського адвоката, який став “суддею” на окупованій Луганщині, та проаналізує системні проблеми адвокатури під керівництвом Ізовітової.
Хто така Лідія Ізовітова та її роль в адвокатурі
Лідія Павлівна Ізовітова народилася в Христинівці Черкаської області. Її кар’єра в юриспруденції почалася ще в радянські часи, але справжній вплив вона набула після незалежності України. З 2012 року Ізовітова очолює НААУ – єдину монопольну організацію, до якої автоматично входять усі адвокати країни. Вони зобов’язані щорічно сплачувати внески (наприклад, 2684 грн у 2023 році), а за неплатіж ризикують втратити свідоцтво. Ця монополія, запроваджена законом 2012 року за часів Януковича, дозволяє НААУ контролювати доступ до професії, дисциплінарні процедури та навіть формування Вищої ради правосуддя (ВРП).
Термін повноважень Ізовітової закінчився 18 листопада 2022 року, але вона продовжує керувати асоціацією, ігноруючи вимоги Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Критики, включаючи ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”, Рух ЧЕСНО та Фундацію DEJURE, називають це узурпацією влади: з’їзд адвокатів не проводився, а Ізовітова блокує будь-які спроби перезавантаження системи. Під її керівництвом НААУ перетворилася на інструмент фінансового тиску на адвокатів, а не на захисника їхніх прав. Щорічні збори та внески сягають мільйонів гривень, які часто йдуть на утримання бюрократичної машини, а не на підтримку професії.
Критичний аспект – відсутність реакції на порушення етики. Під час Революції Гідності НААУ ігнорувала побиття адвокатів-автомайданівців і навіть просила вибачення від суддів за дії захисників. Упродовж 2022–2025 років асоціація не вживає заходів проти адвокатів, які перейшли на бік окупантів, попри скарги від полонених та громадських організацій. Це не просто недбалість: Ізовітова неодноразово виступала проти законопроєктів, які б карали колаборантів-адвокатів, аргументуючи “захистом незалежності професії”. Така позиція робить адвокатуру вразливою до проросійського впливу, особливо в контексті війни.
Зв’язок Лідії Ізовітової з Віктором Медведчуком: спадщина проросійського лобі
Зв’язок Ізовітової з Віктором Медведчуком – ключ до розуміння, чому вона “береже кадри Медведчука”. Медведчук, кум Путіна та лідер ОПЗЖ, з 1990 по 2006 рік очолював Союз адвокатів України, де Ізовітова була віцепрезидентом. Спільні фото з 2001 року на Раді адвокатів Києва та участь у створенні Спілки адвокатів України (заснована Медведчуком) свідчать про тісну співпрацю. За часів Кучми (2002 рік) Медведчук, як голова Адміністрації президента, посилив контроль над адвокатурою, а Ізовітова підтримувала це, обіймаючи посади у Вищій раді юстиції.
Навіть після арешту Медведчука у 2022 році його мережа лишилася активною. Ізовітова блокувала реформи, пов’язані з люстрацією, і підтримувала скандальні призначення.
У 2022 році законопроєкт №7025, ініційований представниками ОПЗЖ та “Слуги народу” (Тищенко, Кива), мав дозволити Ізовітовій нескінченно переобиратися, що блокувало б судову реформу. Критики з Антикорупційних фундацій зазначають, що це частина ширшої схеми: фінансування НААУ через внески йде на утримання старої еліти, пов’язаної з Медведчуком.
Такий зв’язок не є абстрактним. Медведчук вибудовував “адвокатську мережу” як інструмент впливу на суди та політику, а Ізовітова продовжує цю лінію, захищаючи адвокатів-колаборантів. За даними Руху ЧЕСНО, щонайменше 317 адвокатів увійшли до реєстрів “ДНР” та “ЛНР”, порушуючи присягу, але НААУ не позбавила їх статусу. Це системна проблема, яка підриває довіру до адвокатури.
Кейс Дмитра Акіньшина: від адвоката до “судді” окупантів
Яскравим прикладом, як Лідія Ізовітова береже кадри Медведчука, є справа Дмитра Васильовича Акіньшина – українського адвоката, який перейшов на бік Росії. Акіньшин у 2005 році очолював осередок “Народної партії” в Луганську, а з 2020 року, за даними Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ), отримав свідоцтво адвоката та працював у Сватовому Луганської області. Навіть після окупації міста російською армією в березні 2022 року його статус не скасували – і досі не скасували, попри докази зради.
Дійсний профайл адвоката Акіньшина Дмитра Васильовича в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ) https://erau.unba.org.ua/profile/75550. Станом на 14.09.2025
За даними слідства, Акіньшин познайомився з “суддею” Брянківського міського суду Луганської області Володимиром Снєгірьовим, який співпрацює з ФСБ РФ. Наприкінці липня 2022 року в Telegram Акіньшин надіслав Снєгірьову фото військовополоненого ЗСУ, пояснивши: “Это отец майора ВСУ, который воюет под Николаевом, у меня есть данные по майору вплоть до телефона”. Він додав фото сина полоненого, номер мобільного та місце служби – все для вербування російськими спецслужбами. Снєгірьов одразу передав дані співробітнику ФСБ по Ростовській області Олексію Вовку (1982 р.н.).
Через два місяці, у вересні 2022 року, Володимир Путін указом призначив Акіньшина “суддею” Сватівського районного суду “Донецької народної республіки” на 6 років – попри відсутність суддівського досвіду. Це класичний приклад колабораціонізму: від адвоката до інструменту окупаційної влади. Заступник генерального прокурора України заочно повідомила Акіньшину підозру в державній зраді та колабораціонізмі, але НААУ під керівництвом Ізовітової не реагує, дозволяючи йому зберігати адвокатський статус.
Кульмінацією стала акція “Справедлива помста” в серпні 2024 року. Журналіст Андрій Цаплієнко опублікував у Telegram відео спалення будинку Акіньшина у Сватовому. Відповідальність взяли “Українські сили спротиву” – підпільна мережа на окупованих територіях, яка назвала це “останнім попередженням” колаборантам. Ця подія підкреслила, як зрада Акіньшина загрожує не лише національній безпеці, а й локальним громадам, де такі “судді” вершать “правосуддя” за російськими законами.
Чому адвокатура захищає колаборантів?
Під керівництвом Лідії Ізовітової НААУ систематично ігнорує скарги на адвокатів-колаборантів. Наприклад, адвокат Ілля Костін звертався до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з вимогою позбавити статусу тих, хто працює на окупованих територіях, але отримав формальні відписки. Полонені ЗСУ, як Ольга Політова та Валентина Бучок, скаржилися на низьку якість захисту від таких адвокатів: один з них, Сергій Суханов, припинив роботу через місяць, а інші, як Олена Шишкіна в “ДНР”, ображали підзахисних, називаючи “бандерівками”.
Критики, включаючи Михайла Жернакова з Фундації DEJURE, наголошують: без люстрації та реформи адвокатура залишиться осередком корупції. Ізовітова блокує законопроєкти про відповідальність колаборантів, аргументуючи “незалежністю”, але насправді захищає мережу Медведчука.
Наслідки драматичні: адвокати-зрадники, як Акіньшин, продовжують діяти, підриваючи обороноздатність України. Реформа НААУ – ключ до очищення системи, але Ізовітова стоїть на заваді.
Час на зміни
Лідія Ізовітова, зберігаючи кадри Медведчука, перетворює адвокатуру на інструмент гібридної війни. Кейс Акіньшина – лише вершина айсберга. Україна потребує негайної реформи: перевиборів у НААУ, люстрації колаборантів та скасування монополії. Тільки так професія адвоката стане справжнім щитом демократії, а не прикриттям для зрадників.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”