У сучасній Україні судова система продовжує стикатися з викликами, пов’язаними з ефективністю та дотриманням процесуальних норм. Одним із ключових аспектів, що впливає на довіру суспільства до правосуддя, є дотримання розумних строків розгляду справ. Затягування судових процесів не лише порушує права учасників, але й підриває авторитет судової влади.

У цій статті ми детально розглянемо конкретний випадок дисциплінарної скарги на суддів Київського апеляційного суду – Васильєву Маргариту Антонівну, Кепкал Людмилу Іванівну та Кияшка Олександра Анатолійовича. Скарга, подана адвокатом Криворучко Ларисою Сергіївною від імені громадянина К., стосується порушення строків розгляду апеляційної скарги у справі № 757/35817/25-к. Ми проаналізуємо факти, правові підстави, критичні аспекти та подібні випадки з інтернет-публікацій, спираючись на практику Вищої ради правосуддя (ВРП) та Верховного Суду України.

 Апеляційна скарга та автоматичний розподіл

Справа № 757/35817/25-к стосується апеляційної скарги  громадянина К.  на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г. від 22 серпня 2025 року. Апеляційна скарга була подана 27 серпня 2025 року, а автоматичний розподіл справи відбувся 28 серпня о 15:55, в результаті якого колегія суддів у складі Васильєвої М.А., Кепкал Л.І. та Кияшка О.А. була призначена для розгляду. Судове засідання, однак, було заплановано на 20 жовтня 2025 року о 11:15, що значно перевищує встановлені законом строки.

Згідно з частиною 2 статті 422 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніше як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції. Крім того, частина 1 статті 405 КПК вказує, що апеляційний розгляд здійснюється за правилами суду першої інстанції з урахуванням особливостей глави. Частина 2 статті 306 КПК встановлює, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження, за винятком скарг на закриття провадження (п’ять днів).

У скарзі зазначається, що колегія суддів мала розглянути справу не пізніше 31 серпня 2025 року о 15:55. Призначення засідання на 20 жовтня є умисним затягуванням, що порушує норми КПК та призводить до істотних негативних наслідків для учасників процесу. Це не просто технічна помилка, а свідоме порушення, яке унеможливлює реалізацію процесуальних прав, як підкреслено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року № 800/448/15, де грубі порушення законодавства кваліфікуються як порушення присяги судді.

Правові підстави дисциплінарної відповідальності

Дисциплінарна скарга базується на частині 1 статті 106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, де серед підстав для відповідальності суддів вказано умисне або через недбалість безпідставне затягування розгляду заяви, скарги чи справи протягом встановленого законом строку. Скаржник посилається на низку норм:

– Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ): Кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи у розумний строк незалежним і безстороннім судом.

–Частина 1 статті 7 Закону “Про судоустрій і статус суддів”: Кожному гарантується захист прав у розумні строки незалежним судом.

– Частина 6 статті 56 Закону: Суддя зобов’язаний дотримуватися присяги, яка включає об’єктивне, безстороннє та справедливе здійснення правосуддя.

– Статті 115, 116, 306, 405, 422 КПК: Встановлюють чіткі строки обчислення та виконання процесуальних дій.

Практика Верховного Суду підтверджує ці положення. У постанові Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 18 листопада 2019 року у справі № 686/24639/17 вказано, що порядок розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів не передбачає окремого рішення про відкриття провадження, а призначення засідання вказує на початок розгляду. Положення статті 422 КПК застосовуються до оскарження ухвал, передбачених частиною 3 статті 392 КПК. Аналогічно, постанова від 23 січня 2020 року у справі № 686/300/18 підкреслює скорочений строк розгляду апеляції – не пізніше трьох днів.

Скарга вимагає притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, включно зі звільненням з посади, внесення даних учасників до реєстру, переведення матеріалів в електронну форму та проведення засідань ВРП за участі скаржника в режимі відеоконференції.

Критичний аналіз: умисність порушення та наслідки

Критичний погляд на ситуацію розкриває системні проблеми. Скаржник стверджує, що затягування є умисним, оскільки колегія суддів, як особи, що приймали присягу, зобов’язані дотримуватися принципів верховенства права, чесності та сумлінності (частина 4 статті 54 Закону). Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 підкреслює, що дотримання присяги – конституційний обов’язок судді, необхідний для суспільної довіри.

Наслідки такого порушення – не лише для конкретної справи, але й для всієї системи. Затягування справ призводить до порушення прав людини, як вказано в статті 6 ЄКПЛ, та підриває авторитет правосуддя. У контексті судової реформи в Україні, де ВРП відіграє ключову роль в очищенні суддівського корпусу, такі випадки стають тестом на ефективність. За даними ВРП, у 2023-2025 роках розглянуто тисячі скарг, але лише частина призводить до звільнень.

Критики судової системи, як Фундація DEJURE, зазначають, що для притягнення до відповідальності потрібні чіткі докази, а ВРП іноді ігнорує системні порушення. У цьому випадку докази включають копії апеляційної скарги, звіту про автоматичний розподіл та підтвердження дати засідання.

Подібні випадки з практики та інтернет-публікацій

Аналіз інтернет-публікацій показує, що порушення строків – поширена проблема. Наприклад, у 2022 році судді Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., Васильєва М.А. та Кияшко О.А. були звинувачені в перешкоджанні доступу до правосуддя, підробленні та приховуванні злочинів. У повідомленні ВРП від 25 жовтня 2022 року згадуються скарги на цих суддів за подібні дії.

Інші випадки: суддя Юрій Нагорнюк з Житомирщини затягував справу про ДТП, дозволяючи уникнути покарання через строки давності, за що отримав попередження від ВРП. У 2025 році ВРП відкрила провадження проти суддів Верховного Суду за затягування справи на понад 5 років. Практика Верховного Суду, як у постанові від 9 червня 2022 року, підкреслює важливість строків апеляційного оскарження (30 днів на рішення).

Узагальнення дисциплінарної практики ВРП за 2023 рік показує, що затягування – одна з топпричин скарг. Наприклад, суддя Андрій Біцюк відмовився продовжити строки розслідування у справі ОАСК через недостатнє обґрунтування. Аналогічно, суддя Олег Ткаченко не продовжив строки у справі Микитася.

Соціальні мережі, як X (Twitter), рясніють обговореннями: пости про суддів, які затягують справи через брак ресурсів чи зловживання, як у дописі від Slidstvo про мільйони на недоброчесних суддів. Центр протидії корупції (ЦПК) фіксує звільнення недоброчесних суддів, як Павла Вовка чи Оксану Мирошниченко, за подібні порушення.

 Роль Вищої ради правосуддя у дисциплінарних провадженнях

ВРП – ключовий орган для розгляду скарг. Згідно з Законом, дисциплінарна справа не відкривається за скаргами без ознак проступку. У 2025 році ВРП розглянула сотні справ, звільнивши суддів за хабарі, нетверезий стан чи зраду. Для цієї скарги ВРП повинна перевірити факти, можливо, відкрити провадження. Якщо порушення підтвердиться, можливе звільнення без виплат, як у випадках з Іриною Блажко чи Романом Шимчиком.

Практика ВРП показує, що за затягування часто застосовують догани чи попередження, але умисні випадки ведуть до звільнення. Огляд Великої Палати ВС за 2025 рік підкреслює, що підстави для відповідальності включають грубі порушення закону.

 Необхідність реформ для відновлення довіри

Цей випадок дисциплінарної скарги на суддів Київського апеляційного суду ілюструє глибокі проблеми судової системи: від затягування справ до відсутності відповідальності. Порушення строків розгляду апеляційних скарг не лише шкодить конкретним особам, але й підриває принципи справедливості. Судова реформа в Україні, з акцентом на очищення ВРП та ВККС, дає надію: у 2024-2025 роках звільнено десятки недоброчесних суддів.

Для запобігання подібним випадкам потрібні законодавчі зміни: обмеження зловживань процесуальними правами, збільшення суддівського корпусу та посилення моніторингу. Суспільство повинно активно подавати скарги, а ВРП – оперативно реагувати. Тільки так ми досягнемо ефективного правосуддя, де строки – не формальність, а гарантія прав.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”