У сучасній Україні, де війна з Росією триває вже понад три роки, забезпечення безпеки дітей у навчальних закладах мало б бути абсолютним пріоритетом. Однак нещодавній скандал у Київській області демонструє, як корупція підриває ці зусилля. За даними Національної поліції та Бюро економічної безпеки (БЕБ), два директори шкіл зловживали службовим становищем, підписуючи документи на прийняття бетонних укриттів, які не відповідали державним будівельним нормам (ДБН) та технічним вимогам. В результаті бюджет зазнав збитків на суму понад 10 млн грн – гроші, виділені в рамках державної програми на облаштування укриттів цивільного захисту в закладах освіти.
Схема була ретельно спланована. Організатором виявився директор компанії, що спеціалізується на виробництві та продажу бетонних виробів. Він залучив співучасників: керівників комерційних структур, посадовця міської ради та самих директорів навчальних закладів. Тендерна документація складалася таким чином, щоб забезпечити перемогу конкретного учасника – з використанням норм ДБН, які на момент укладання договорів вже втратили чинність. Контрольні випробування укриттів перед монтажем не проводилися, а висновки про їхню якість базувалися виключно на теоретичних розрахунках. Експертизи підтвердили: закуплені споруди не мали належних захисних властивостей, ставлячи під загрозу життя дітей під час повітряних тривог.
Кричущий цинізм ситуації полягає в тому, що директори шкіл, знаючи про невідповідність укриттів вимогам, все одно підписували видаткові накладні та акти виконаних робіт. Це дозволило перерахувати підряднику бюджетні кошти. За двома об’єктами сума привласнених коштів сягнула 10 млн грн. Правоохоронці наголошують: для легалізації оборудки вносилися фіктивні дані, а тендери публікувалися на платформі Prozorro з дискримінаційними умовами, що виключали чесну конкуренцію.
Аналізуючи цей випадок, варто зазначити, що він не поодинокий. Раніше в Київській області викривали подібні схеми, наприклад, розкрадання 14 млн грн на укриттях для шкіл, де підозрювали п’ятьох осіб, включаючи освітян. Це свідчить про системну проблему: слабкий контроль за державними закупівлями під час війни. Корупція в освіті, особливо в сфері цивільного захисту, не лише розтрачає кошти, а й безпосередньо загрожує національній безпеці. За даними Генпрокуратури, лише в Київщині чиновники завдали збитків на 468 млн грн через подібні махінації, включаючи укриття в школах і садочках.
Критика тут неминуча: чому державні програми, покликані захищати дітей, перетворюються на годівницю для корупціонерів? Відсутність реальних тестувань, використання застарілих норм і залучення “своїх” підрядників – це наслідок недостатнього нагляду з боку Міністерства освіти та місцевих влад. Під час війни, коли російські атаки на цивільну інфраструктуру стають нормою, така недбалість межує з державною зрадою. Директори шкіл, які мали б бути охоронцями безпеки учнів, перетворилися на співучасників, ризикуючи життями заради особистої вигоди.
Широкий контекст проблеми укриттів виходить за межі Київщини. У столиці кияни неодноразово скаржилися на відсутність або зачинені сховища. Після масованих атак 17 та 23 червня 2025 року жителі зверталися до голови Київської міської військової адміністрації (КМВА) Тимура Ткаченка з питанням: “Куди ховатися?” Ткаченко на початку 2025 року обіцяв зробити укриття пріоритетом, критикуючи міську владу за повільність. Однак, замість нових споруд, кияни отримують лише інформаційні кампанії та чат-боти для скарг. Наприклад, після скарг на незадовільний стан укриттів для новобранців, КМВА провела перевірки, виявивши проблеми з вентиляцією та умовами, але обіцяні покращення досі в планах.
Ткаченко анонсував оперативну реакцію на скарги через додаток “Київ Цифровий”, де алгоритм мав би швидко обробляти повідомлення про зачинені укриття. Але реальність інша: зворотний зв’язок іноді затримується на добу, а мобільні укриття, які могли б розв’язувати проблему, досі не впроваджені через бюрократію КМДА. Жителі наголошують: в умовах війни потрібні не гасла, а відкриті двері під час тривоги. Це контрастує з обіцянками, адже фонд розміщення для евакуйованих створювався самостійно, а умови в ньому лишаються поганими.
У висновку, скандал з укриттями в школах Київщини – це симптом глибшої кризи в управлінні державними ресурсами. Щоб запобігти подібному, потрібні жорсткіші перевірки тендерів, обов’язкові незалежні експертизи та персональна відповідальність посадовців. Поки корупціонери крадуть на дитячих укриттях, а обіцянки влади лишаються на папері, безпека українців під загрозою. Суспільство має вимагати прозорості, бо війна не пробачає помилок.
За матеріалами українських медіа
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”