1 серпня 2025 року Ужгородський міськрайонний суд виніс рішення у резонансній справі за позовом адвоката Лариси Криворучко до Олексія Фазекоша, голови Ради адвокатів Закарпатської області, та самої Ради. Цей судовий процес став не лише юридичною перемогою Криворучко, але й символом боротьби проти корупції, наклепу та зловживань у системі української адвокатури. Лариса Криворучко, яку незаконно позбавили права на професію за вказівкою Лідії Ізовітової, очільниці Національної асоціації адвокатів України (НААУ), довела свою правоту, тоді як Фазекош загруз у болоті власних брехливих звинувачень.
Ця стаття — детальний аналіз судового процесу, дій ключових осіб та системних проблем адвокатури.
Частина 1: Лариса Криворучко — незламна захисниця правди
Лариса Криворучко — адвокат із бездоганною репутацією, голова ГО «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко», яка роками бореться з корупцією в правовій системі України. Її професійний шлях — це історія мужності, принциповості та відданості закону. Вона не лише захищає права громадян, але й викриває зловживання в адвокатурі, що зробило її мішенню для впливових фігур, таких як Фазекош та Ізовітова.
У 2023 році Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) Закарпатської області, очолювана Петром Немешем і Валентином Гончаровим, за вказівкою Лідії Ізовітової зупинила адвокатську діяльність Криворучко. Це рішення було не лише незаконним, але й абсурдним: підстави для нього виявилися надуманими, а процедура — порушеною. Криворучко не здалася. Вона оскаржила рішення КДКА в суді та домоглася його скасування, підтвердивши свою кваліфікацію та право на професію.
Її позов до Олексія Фазекоша про захист честі, гідності та ділової репутації став логічним продовженням боротьби. Фазекош, використовуючи YouTube-канали «Погляд Фазекоша» та «Олексій Фазекош», звинуватив Криворучко у співпраці з Російською Федерацією, фінансуванні через Словенію та навіть причетності до тяжких злочинів. Ужгородський суд визнав ці звинувачення наклепом, зобов’язавши Фазекоша спростувати брехню та виплатити 15 000 гривень моральної шкоди.
У суді Лариса Криворучко була настільки переконливою, що навіть суддя, здається, подумав: «Може, мені самому піти до неї на консультацію?». А коли Фазекош «зізнався у коханні» під час дебатів, Криворучко лише посміхнулась — адже її серце належить Закону! Її впевненість у судовій залі нагадує супергероїню, яка замість плаща носить тогу адвоката, а замість суперсили — знання Цивільного кодексу.
Криворучко не лише виграла цю справу, але й стала прикладом для інших адвокатів, які бояться кинути виклик системі. Її перемога — це нагадування, що правда і закон можуть перемогти навіть найбрудніші маніпуляції.
Частина 2: Олексій Фазекош — гротескний антигерой адвокатури
Олексій Фазекош, голова Ради адвокатів Закарпатської області, мав би бути символом справедливості та професіоналізму. Натомість він перетворився на карикатуру на адвоката, чиї дії межують із абсурдом і криміналом. Його кар’єра — це парадокс: адвокат із 2006 року, але диплом про вищу юридичну освіту отримав лише у 2009-му. Як можна очолити Раду адвокатів без п’ятирічного стажу, передбаченого законом? Відповідь, можливо, криється у кримінальному провадженні №12023078040000715 від 06.10.2023, де Фазекоша звинувачують у підробці документів, шахрайстві та створенні злочинної організації.
Фазекош не обмежився сумнівними кар’єрними маневрами. Його YouTube-канали «Погляд Фазекоша» та «Олексій Фазекош» стали платформами для гротескних інформаційних атак. У відео «Актуальне інтерв’ю Олексія Фазекоша про адвокатуру, нечисту силу, агентів РФ і долю України» він із поважним виглядом стверджував, що адвокат Лариса Криворучко та Степан Сікора, шеф-редактор «Фенікс-слово», працюють на Росію, отримуючи фінансування через Словенію від колишніх співробітників КДБ. Докази? У суді Фазекош визнав, що це були його «персональні оціночні судження».
Його звинувачення сягали абсурду: від порівняння Криворучко та Сікори з «особливо небезпечними» пацієнтами психіатричної клініки до фейкових звинувачень у зґвалтуванні, отруєнні дітей та навіть зоофілії. У одному з відео він демонстрував порнографічний матеріал як «доказ», що може підпадати під ст. 301 ККУ (поширення матеріалів порнографічного характеру).
Олексій Андрійович настільки любить YouTube, що, здається, мріє про Оскар за «Найкращий сценарій наклепу». Його відео — це суміш поганого трилера, цирку та ток-шоу 90-х: двоголовий орел на тлі, порнографічні «докази» та Олександр Красовицький у ролі «зіркового свідка». Фазекош, мабуть, думає, що він — Спілберг адвокатури, але насправді він зняв лише «Титанік» своєї репутації, який пішов на дно після суду. А його «зізнання у коханні» Криворучко? Це якби Дракула освідчився Ван Гельсінгу перед тим, як отримати осиновий кіл.
У суді Фазекош поводився як герой комедії абсурду: перебивав усіх, отримав 3–4 попередження за ст. 144 ЦПК, намагався відвести суддю та ледь не був видалений із зали. Його «докази» розсипалися, а спроби виправдатися лише погіршували ситуацію. Суд визнав його звинувачення недостовірними, зобов’язавши спростувати наклеп і виплатити моральну шкоду.
Частина 3: Лідія Ізовітова — особа, яка монополізувала владу в адвокатурі
Лідія Ізовітова, голова НААУ та Ради адвокатів України (РАУ), постає у цій історії як тіньовий режисер, який керує Фазекошем та КДКА Закарпатської області. Її звинувачують у нелегітимному захопленні влади в адвокатурі, а її методи — це суміш бюрократичного тиску, маніпуляцій та розправи над неугодними.
Роль Ізовітової у справі Криворучко підтверджується численними джерелами, зокрема публікаціями в українських медіа. Саме за її вказівкою КДКА Закарпатської області, очолювана Петром Немешем і Валентином Гончаровим, зупинила адвокатську діяльність Криворучко. Це рішення було настільки абсурдним, що суд скасував його без вагань. Ізовітова, схоже, бачить адвокатуру як свою особисту імперію, де незгодних карають, а лояльних, як Фазекош, винагороджують.
Її дії не лише підривають довіру до НААУ, але й створюють прецеденти для зловживань у регіональних органах адвокатського самоврядування. Справа Криворучко — лише один приклад того, як Ізовітова використовує свою владу для придушення інакодумців.
Частина 4: Судовий процес 01.08.2025 — перемога закону
Судове засідання 1 серпня 2025 року в Ужгородському міськрайонному суді стало частиною боротьби Лариси Криворучко за справедливість. Позов до Олексія Фазекоша та Ради адвокатів Закарпатської області про захист честі, гідності та ділової репутації було задоволено частково. Суд визнав звинувачення Фазекоша недостовірними, зобов’язавши його спростувати наклеп, виплатити 15 000 гривень моральної шкоди та покрити судовий збір. Рада адвокатів також була притягнута до відповідальності за стягнення судового збору.
Питання до Ради адвокатів Закарпатської області: Невже ви підтримуєте фальшивого адвоката, який від вашого імені робить різні непотребні речі? Невже це робить вам честь?
Сам процес був справжнім шоу, але не завдяки Криворучко, яка демонструвала професіоналізм і витримку, а через поведінку Фазекоша. Він перебивав усіх, отримав 3–4 попередження за ст. 144 Цивільного процесуального кодексу, намагався відвести суддю та навіть жартував про «любов» до Криворучко. Його «докази» — порнографічні відео, звинувачення у зоофілії та співпраці з РФ — розсипалися, як картковий будиночок. Суддя, схоже, ледве стримував посмішку, слухаючи чергову фантазію Фазекоша про «КДБ і Словенію».
Криворучко, навпаки, була зразком адвокатської майстерності. Її аргументи були чіткими, докази — переконливими, а поведінка — гідною. Вона не лише захистила свою репутацію, але й показала, що закон може перемогти навіть у системі, пронизаній корупцією.
Уявіть судову залу: Криворучко спокійно цитує статті ЦКУ, а Фазекош махає руками, ніби диригент симфонії хаосу. Суддя, мабуть, подумав: «Це не суд, а реаліті-шоу!».
Частина 5: Системні проблеми адвокатури України
Справа Криворучко проти Фазекоша — це не ізольований випадок, а відображення глибоких проблем української адвокатури. Ось ключові аспекти:
1. Корупція та зловживання владою: КДКА та Ради адвокатів часто діють як інструменти для розправи над неугодними. Справа Криворучко показала, як за вказівкою Ізовітової регіональні органи адвокатського самоврядування приймають незаконні рішення.
2. Порушення адвокатської етики: Фазекош систематично порушує ст. 8 та 10 Правил адвокатської етики, поширюючи наклеп і співпрацюючи з особами сумнівної репутації, як-от Олександр Красовицький, якого СБУ затримала за хабар у 2021 році. Але по даній проблеми буде ще окремий позов.
3. Недовіра суспільства: Дії Фазекоша та Ізовітової підривають авторитет адвокатури, що особливо небезпечно в умовах війни. Коли голова Ради адвокатів звинувачує патріотів у зраді без доказів, це створює атмосферу страху та недовіри.
4. Відсутність реформ: Адвокатура України потребує очищення від корупціонерів і реформування КДКА та НААУ. Справа Криворучко показала, що без змін система продовжить продукувати скандали.
Ці проблеми потребують негайного вирішення: від посилення контролю за етикою адвокатів до притягнення до відповідальності таких осіб, як Фазекош та Ізовітова.
Частина 6: Юридична оцінка дій Фазекоша
Дії Олексія Фазекоша мають ознаки кількох правопорушень:
1. Наклеп (ст. 383 ККУ): Завідомо неправдиві звинувачення у співпраці з Росією тощо
2. Порушення адвокатської етики: Поширення неправдивої інформації та приниження гідності порушує ст. 8 та 10 Правил адвокатської етики.
3. Підрив авторитету адвокатури: Дії Фазекоша суперечать ст. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що вимагає зміцнення авторитету професії.
Кримінальне провадження №12023078040000715, де Фазекоша звинувачують у підробці документів, шахрайстві та створенні злочинної організації, лише погіршує його становище. Його дії не лише дискредитують адвокатуру, але й створюють загрозу національній безпеці, адже звинувачення патріотів у зраді без доказів відволікають увагу від реальних проблем.
Частина 7: Вплив на суспільство та адвокатуру
Дії Фазекоша та Ізовітової мають далекосяжні наслідки:
1. Дискредитація адвокатури: Скандали підривають довіру до професії, яка є ключовою для правової системи.
2. Атмосфера страху: Наклепницькі кампанії проти Криворучко та Сікори створюють тиск на інших адвокатів і журналістів, які бояться викривати корупцію.
3. Відволікання від війни: У воєнний час звинувачення патріотів у зраді без доказів грають на руку ворогу.
Справа Криворучко стала каталізатором для дискусій про реформи адвокатури. Вона показала, що система потребує очищення від корупціонерів і посилення контролю за етикою адвокатів.
Частина 8: Чому ця справа важлива для України
Справа Лариси Криворучко проти Олексія Фазекоша — це не лише особистий конфлікт, а й боротьба за принципи верховенства права. У воєнний час, коли Україна бореться за свою свободу, такі історії нагадують, що внутрішні вороги — корупція, наклеп, зловживання владою — можуть бути не менш небезпечними, ніж зовнішні.
Криворучко довела, що навіть у системі, пронизаній корупцією, можна перемогти, якщо вірити в закон і не боятися кинути виклик можновладцям. Її перемога — це надія для всіх, хто бореться за справедливість.
Час для змін в адвокатурі
Справа Лариси Криворучко проти Олексія Фазекоша — це тріумф правди над наклепом, закону над корупцією, мужності над страхом. Криворучко довела, що адвокат може бути не лише захисником клієнтів, але й борцем за справедливість у системі, яка часто захищає лише своїх. Фазекош та Ізовітова, навпаки, стали символами гротескної деградації адвокатури, яка потребує негайного очищення.
Ця історія — заклик до дії. Україні потрібні реформи адвокатури, посилення етичних стандартів і притягнення до відповідальності тих, хто зловживає владою. Лариса Криворучко показала шлях, але пройти його мають усі — адвокати, журналісти, громадяни.
Степан Сікора
Додаток
