Україна на межі антикорупційної катастрофи: Як влада знищує НАБУ, САП і демократію

Ліна Костенко і сучасна Україна

«Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів», — ці слова української поетеси Ліни Костенко, сказані в іншому контексті, стали гнітюче актуальними в Україні 2025 року. У той час, коли країна бореться з російською агресією, влада, здається, робить усе можливе, щоб знищити власні демократичні інституції, зокрема антикорупційні органи — Національне антикорупційне бюро (НАБУ), Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) і Вищий антикорупційний суд (ВАКС).

Ця стаття — детальний аналіз останніх подій, зокрема скандальних обшуків 21 липня 2025 року, справи Вадима Чучковського та законодавчих ініціатив, які загрожують поверненням України до часів Януковича. Ми розкриємо механізми, якими Офіс президента через СБУ, ДБР та інші структури намагається знищити незалежність антикорупційних органів, спираючись на факти, юридичні аргументи та реакцію міжнародної спільноти.

1. Обшуки в НАБУ та САП: Помста чи очищення?

21 липня 2025 року Служба безпеки України (СБУ) спільно з Офісом генерального прокурора влаштувала масові обшуки в приміщеннях НАБУ та САП. Офіційна причина — підозри у зв’язках співробітників НАБУ з Росією, зокрема через діяльність народного депутата від забороненої партії ОПЗЖ Федора Христенка, якого СБУ назвала агентом ФСБ. Однак реальний контекст цих дій викликає серйозні сумніви в їхній обґрунтованості та прозорості.

1.1. Сумнівні звинувачення проти НАБУ

СБУ звинуватила 15 детективів НАБУ в державній зраді, корупційних діях і навіть торгівлі з Росією. Наприклад, детективу Руслану Магамедрасулову інкримінували торгівлю технічними коноплями з Дагестаном, а іншого співробітника звинуватили у зв’язках з охоронцем Януковича ще 10 років тому. Один із детективів нібито скоїв ДТП кілька років тому, а чийсь батько торгував коноплею з Росією. Ці звинувачення виглядають абсурдними, особливо з огляду на те, що НАБУ — прозахідна структура, створена за підтримки США та ЄС для боротьби з корупцією на найвищому рівні. Навіть якщо окремі порушення мали місце, масові обшуки та публічна дискредитація мають явні ознаки політичного тиску.

НАБУ заявило, що 70 обшуків проводилися без судових ухвал, що є прямим порушенням ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України (КПК). Це підтверджує Центр протидії корупції, який назвав дії СБУ спробою знищити незалежність антикорупційних органів. Більше того, обшуки відбулися, коли керівники НАБУ та САП перебували у відрядженні в Британії, що виглядає як спланована акція, спрямована на максимізацію тиску та мінімізацію спротиву.

1.2. Доступ до матеріалів НАБУ

Одним із найтривожніших наслідків обшуків стало те, що СБУ отримала доступ до 658 кримінальних справ НАБУ, включно з матеріалами прослуховування, відеоспостереження та іншими оперативними даними. Ці справи стосуються, зокрема, оточення президента Зеленського — Олексія Чернишова, Юлії Стефанішиної, родини Міндічів та інших. Доступ до цих матеріалів дозволяє Офісу президента попередити «своїх» про розслідування, що фактично паралізує роботу НАБУ та САП. Це підтверджує гіпотезу, що обшуки були не стільки очищенням, скільки помстою за розслідування проти наближених до влади осіб.

1.3. Реакція міжнародної спільноти

Посли країн «Великої сімки» (G7) висловили серйозне занепокоєння цими подіями та запросили зустріч із керівництвом України. Вони наголосили, що НАБУ та САП є ключовими інституціями для боротьби з корупцією, а їхня дискредитація може призвести до втрати довіри міжнародних партнерів. G7 підкреслили, що дії влади суперечать принципам верховенства права, які є умовою для євроінтеграції України. Європейський Союз неодноразово наголошував, що незалежність антикорупційних органів є обов’язковою для просування України до членства в ЄС. Події 21 липня ставлять під загрозу не лише міжнародну підтримку, але й фінансову та військову допомогу в умовах війни.

2. Справа Чучковського: Судовий фарс як інструмент політичного тиску

Справа Вадима Чучковського, колишнього заступника начальника Управління державної охорони (УДО), стала символом використання судової системи для досягнення політичних цілей. Його звинуватили у переміщенні 38,6 млн євро поза митним контролем у 2019 році, наклавши безпрецедентний штраф у 588,7 млн грн і конфіскувавши кошти. Проте численні процесуальні порушення, сумнівна доказова база та політичний контекст справи викликають серйозні сумніви в об’єктивності правосуддя.

2.1. Хронологія подій

У лютому 2025 року Державне бюро розслідувань (ДБР) отримало флешку з відеозаписом, який нібито фіксує переміщення 38,6 млн євро з Москви до Києва через Мінськ у березні 2019 року, напередодні президентських виборів. На відео чоловік, якого ідентифікують як Чучковського, взаємодіє з Алєксандром Баримовим, бізнес-партнером Віктора Медведчука. Баримов бажає «хороших виборів», що натякає на політичний контекст. Чучковського затримали, призначивши заставу в 342 млн грн, а в березні 2025 року ДБР передало матеріали до Київської митниці. Солом’янський районний суд Києва визнав його винним, наклавши штраф у 588,7 млн грн (50% від вартості коштів) і конфіскувавши 38,6 млн євро.

2.2. Сумнівна доказова база

Апеляційна скарга, подана адвокатом Ларисою Криворучко, детально розкриває слабкість доказів:

1. Відеозапис: Основним доказом є відео, отримане з невідомого джерела, ймовірно, пов’язаного з Росією. Захист стверджує, що воно змонтоване (використовувалася програма Paint3D) і є «копією з копії». У протоколі огляду вказано ознаки редагування, що підриває достовірність. Посилання на воєнний стан і неможливість співпраці з російськими спецслужбами додають ваги аргументам захисту.

2. Свідок Каледін: Покази прикордонника Костянтина Каледіна, отримані через п’ять років, є суперечливими. Він стверджував, що валізи переносилися «з автомобіля в автомобіль», але не підтвердив їх винос із літака. Суд не допитав Каледіна безпосередньо, порушивши принцип безпосередності (ст. 6 ЄКПЛ, справа «Beraru v. Romania»).

3. Відсутність інших доказів: Аеропорт «Жуляни» не зберіг відеозаписів за 2019 рік, а експертизи голосу та портретознавча експертиза, проведені ДБР, не були оскаржені захистом у кримінальному процесі. Протоколи аудіоконтролю від 17.03.2025 не містять згадок про перебування Чучковського в аеропорту чи його причетність до переміщення валіз.

Ці недоліки підтверджуються практикою ЄСПЛ, зокрема справами «Яременко проти України» та «Khan v. the United Kingdom», які наголошують на необхідності перевірки джерел доказів і їхньої допустимості.

2.3. Політичний підтекст

Справа Чучковського має явний зв’язок із Петром Порошенком, хоча його ім’я офіційно не згадується. Відео, де Баримов бажає «хороших виборів», натякає на фінансування кампанії 2019 року. Захист стверджує, що Чучковському пропонували свідчити проти Порошенка в обмін на свободу. Присутність медіа, пов’язаних із Порошенком («Прямий» і «5 канал»), та активістів «Європейської солідарності» на судових засіданнях створювала атмосферу тиску. Це підтверджує гіпотезу, що справа використовується для дискредитації політичних опонентів.

2.4. Фінансовий удар

Штраф у 588,7 млн грн є безпрецедентним для адміністративного порушення. Суддя Верещінська застосувала мінімальну санкцію (50% від вартості коштів) відповідно до змін у МКУ від липня 2025 року. Проте конфіскація 38,6 млн євро є проблематичною, оскільки ці кошти не були вилучені митницею. Суд визнав їх вилучення неможливим, але наклав стягнення у вигляді вартості товару. Це викликає питання:

Нереалістичність виконання: Чучковський, імовірно, не має ресурсів для сплати такого штрафу.
Непропорційність покарання: Штраф виглядає надмірним з огляду на сумнівність доказів і адміністративний характер порушення.

3. Системна атака на антикорупційні органи

Останні події вказують на системну кампанію з підриву незалежності НАБУ, САП і ВАКС. Аналітики, політики та джерела в силових структурах припускають кілька сценаріїв:

3.1. Об’єднання НАБУ з БЕБ

За інформацією «Главкома», влада розглядає можливість об’єднання НАБУ з Бюро економічної безпеки (БЕБ). НАБУ розслідує кримінальні правопорушення на суми понад $20 тис., включно з податковими зловживаннями та корупцією в оборонному секторі, що частково перетинається з повноваженнями БЕБ. Об’єднання цих структур під контролем лояльного до Офісу президента керівництва фактично знищить незалежність НАБУ. Ексгенпрокурор, цитований «Главкомом», назвав цей сценарій «цілком реальним».

3.2. Перетворення САП на департамент Офісу генпрокурора

Законопроєкт №12414, підтриманий комітетом під керівництвом Максима Бужанського, дозволяє генпрокурору забирати будь-яку справу в НАБУ та САП і передавати її до ДБР чи СБУ. Це фактично робить генпрокурора керівником прокурорів САП, знищуючи їхню автономію. Законопроєкт також скасовує заборону на вилучення проваджень у НАБУ, дозволяє генпрокурору регулювати строки розслідувань і впливати на угоди у справах. Центр протидії корупції назвав ці зміни «остаточним знищенням» антикорупційних реформ.

3.3. Посилення ДБР

Державне бюро розслідувань, яке перебуває під контролем Офісу президента, може отримати повноваження НАБУ. Це зробить ДБР надпотужним інструментом політичного тиску, здатним відкривати справи проти будь-кого за принципом «була б людина, а стаття знайдеться». Такий сценарій нагадує часи Януковича, коли силові структури використовувалися для репресій.

3.4. Дискредитація антикорупційних структур

Масові обшуки, звинувачення в державній зраді та публічні заяви СБУ є частиною кампанії з дискредитації НАБУ та САП. Це підтверджується заявами джерел у САП, які зазначають, що влада намагається «розігнати» антикорупційні органи перед їхньою повною ліквідацією. Злі язики навіть приписують цей сценарій Андрію Портнову, який за часів Януковича розробляв подібні стратегії.

4. Наслідки для України

4.1. Втрата довіри міжнародних партнерів

Дії влади викликали різку критику з боку G7 і можуть призвести до замороження фінансової та військової допомоги. ЄС неодноразово наголошував, що незалежність НАБУ та САП є умовою для євроінтеграції. Знищення цих інституцій ставить під загрозу вступ України до ЄС, а також підтримку США, особливо з огляду на згадки про «справу Манафорта», яку просувало НАБУ. Джерела в САП зазначають, що нинішня американська адміністрація менш зацікавлена в антикорупційних реформах, але європейці залишаються принциповими в цьому питанні.

4.2. Посилення корупції

Контроль над антикорупційними органами дозволить Офісу президента уникати розслідувань проти «своїх». Справи проти Чернишова, Міндіча, Стефанішиної та інших, ймовірно, будуть закриті, що підірве довіру суспільства до влади. Електронне декларування, покарання за незаконне збагачення та спецконфіскація втратять сенс, якщо антикорупційні органи стануть підконтрольними.

4.3. Диктаторські тенденції

Масові обшуки, тиск на суди, дискредитація незалежних структур і законодавчі зміни вказують на спробу Зеленського та його оточення встановити авторитарний режим. Це суперечить принципам Революції Гідності та загрожує демократії. Як зазначає Центр протидії корупції, дії влади нагадують «повернення до часів Януковича та Пшонки».

4.4. Суспільний резонанс

Українське суспільство, попри війну, залишається чутливим до корупційних скандалів. Обшуки в НАБУ та справа Чучковського викликали хвилю обурення в соціальних мережах і серед громадських активістів. Пост на Facebook від Центру протидії корупції, опублікований 21 липня, отримав тисячі поширень, що свідчить про високий рівень недовіри до влади. Водночас медіа, пов’язані з Порошенком, активно висвітлюють ці події, що може бути спробою використати скандал для політичного піару.

5. Політичний контекст: Тінь Януковича

Ситуація в Україні дедалі більше нагадує часи Віктора Януковича, коли антикорупційні ініціативи були згорнуті, а силові структури використовувалися для політичних репресій. Законопроєкт №12414, обшуки в НАБУ та справа Чучковського є частиною ширшої стратегії, яка, за словами джерел, може бути пов’язана з ідеями Андрія Портнова. Ця стратегія передбачає:

1. Дискредитацію антикорупційних органів: Публічні звинувачення в державній зраді та корупції підривають довіру до НАБУ та САП.

2. Передачу повноважень лояльним структурам: ДБР і СБУ стають інструментами політичного тиску.

3. Ліквідацію незалежності: Об’єднання НАБУ з БЕБ і підпорядкування САП Офісу генпрокурора завершать процес.

6. Висновки: Чи є надія?

Слова Ліни Костенко про «самоліквідацію держави» звучать як пересторога. Замість боротьби з корупцією та зміцнення демократії влада знищує ключові інституції, які гарантують прозорість і справедливість. Обшуки в НАБУ, справа Чучковського та законопроєкт №12414 свідчать про системний наступ на антикорупційні реформи. Наслідки можуть бути катастрофічними:

Втрата міжнародної підтримки: Замороження допомоги від ЄС і США.
Посилення корупції: Закриття справ проти оточення президента.
Авторитаризм: Встановлення контролю над усіма гілками влади.

Що може змінити ситуацію?

Тиск G7 і ЄС: Міжнародні партнери повинні чітко заявити, що знищення НАБУ та САП неприпустиме.
Активність громадянського суспільства: Організації, такі як Центр протидії корупції, мають продовжувати викривати зловживання.
Судова реформа: Незалежність ВАКС і судів загальної юрисдикції є ключовою для збереження антикорупційних механізмів.

Україна стоїть на роздоріжжі: або повернення до часів Януковича, або спільними зусиллями суспільства та міжнародної спільноти зупинка авторитарного наступу. Поки що, як казала Ліна Костенко, «ідіоти» перемагають. Але надія ще є.

Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”