Російське вторгнення в Україну 2022 року стало переломним моментом для країни, виявивши як героїзм ЗСУ, Нацгвардії та цивільних, так і низку суперечливих подій, що викликають питання про підготовку до оборони. Військовий із позивним Киянин у своєму Телеграм-каналі оприлюднив факти, які, на його думку, свідчать про можливу підготовку до “тихої здачі” Києва.
Чи були ці події випадковими, чи це частина спланованої операції? У цій статті ми аналізуємо ключові твердження, спираючись на публікації та факти.
1. Недостатня оборона кордонів
За словами Киянина, на кордоні з Білоруссю напередодні вторгнення перебували лише прикордонники, без підтримки регулярних частин ЗСУ. Це залишило північний напрямок, звідки російські війська розпочали наступ на Київ, фактично беззахисним. З аеродрому Гостомель вивели Нацгвардію, залишивши лише 150 строковиків, а аеропорт Жуляни залишився без охорони. Волонтери на чолі з Сергієм Кривоносом змушені були самостійно ускладнювати висадку десанту, обливаючи злітну смугу мастилом.
Ці факти викликають питання: чому стратегічні об’єкти залишилися без належної охорони? Чи була це недбалість, чи свідоме рішення?
2. Переміщення військ і брак озброєння
Киянин стверджує, що за тиждень до вторгнення головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний отримав наказ перекинути війська з Харківського напрямку до зони ООС. Це могло послабити оборону Харкова, який врятувало лише те, що наказ не встигли виконати. Крім того, сучасне західне озброєння, таке як “Джавеліни”, “Стінгери” та NLAW, на момент вторгнення перебувало на Яворівському полігоні, а не в руках військ. Протитанкові комплекси “Стугна” та протикорабельні “Нептуни” потрапили до ЗСУ завдяки зусиллям Тетяни Чорновол і Сергія Пашинського, а не Міністерства оборони.
Ці дії вказують на можливі проблеми в логістиці та управлінні, які могли мати катастрофічні наслідки для оборони.
3. Судові рішення та політичний контекст
Під час вторгнення Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) розглядав позов адвокатів Віктора Януковича щодо його “незаконного відсторонення” від посади президента. Це рішення, прийняте в розпал війни, виглядає щонайменше дивним. Чи могло воно бути частиною ширшої стратегії для легітимізації проросійських сил?
Киянин також згадує про розформування у 2019-2020 роках танкового батальйону ДШВ (в/ч А0229) в Овручі, який мав стати основою оборони Києва з півночі. Указ про ліквідацію підписав президент Зеленський, але без пояснень чи заміни цього підрозділу. Судові рішення підтверджують, що держава навіть не врегулювала виплати зарплатні особовому складу під час ліквідації.
4. “Велике будівництво” і дорога до Чорнобиля
Одним із найрезонансніших тверджень є реконструкція дороги до Чорнобиля в рамках програми “Велике будівництво”. Ця дорога, яка до того використовувалася мінімально, була розширена незадовго до вторгнення. Саме нею російські війська увійшли до Київської області. Киянин ставить питання: чи був це збіг, чи частина підготовки до “тихого заходу” ворога?
5. Роль Єрмака та силового блоку
Киянин стверджує, що з 2020 року реальна влада в Україні зосереджена в руках Андрія Єрмака та його команди, яка контролює силовиків, МЗС, економіку та правоохоронну систему. Це викликає підозри щодо централізації влади та можливих домовленостей із зовнішніми гравцями. Звинувачення у “договорняку” з росіянами виглядають серйозно, особливо з огляду на те, що перші російські колони складалися з СОБРу, озброєного кийками та щитами, ніби для розгону мітингів, а не для повномасштабної війни.
6. Реакція ЗСУ та суспільства
Попри всі ці “збіги”, російський план провалився завдяки опору ЗСУ, Нацгвардії, поліції та цивільних. Киянин підкреслює, що саме виконання Конституції та готовність українців чинити опір врятували Київ від захоплення. Проте питання про відповідальність за недоліки в підготовці залишаються відкритими.
Висновки
Твердження Киянина, підкріплені фактами, такими як судові рішення, розформування військових частин і логістичні проблеми, викликають серйозні підозри щодо можливої підготовки до здачі Києва. Чи були це помилки, недбалість, чи свідомі дії? Відповіді на ці питання необхідні для розуміння причин війни та запобігання майбутнім загрозам. Без належного розслідування ці “збіги” залишатимуться темною плямою в історії України.
Закликаємо владу розслідувати ці факти, щоб забезпечити прозорість і справедливість. Суспільство має знати правду про події 2022 року, щоб війна могла “закінчитися остаточно”.
Джерела:
-
Телеграм-канал Дмитра Бикова (Киянин), 21 год., 2025.
-
Судові рішення щодо розформування танкового батальйону ДШВ в Овручі.
-
Інформація про “Велике будівництво” та реконструкцію дороги до Чорнобиля.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариса Криворучко”