16 липня 2025 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт № 12320, який запроваджує адміністративну відповідальність за публічне ототожнення адвоката з клієнтом, доповнивши Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) статтею 185-16. Закон підтримали 262 депутати, зокрема 191 від «Слуги народу», 12 від «ОПЗЖ», 10 від «Батьківщини» та інші фракції. Однак цей документ викликав шквал критики через загрозу свободі слова та порушення Конституції України.
Антидемократична сутність законопроєкту
Законопроєкт № 12320 передбачає штрафи від 1700 до 13 600 грн за згадку адвоката разом із клієнтом у медіа, соціальних мережах чи публічних виступах, якщо це створює «упереджене ставлення» до адвоката. Наприклад, висвітлення резонансної справи, як-от убивство неповнолітнього Максима Матерухіна працівником УДО Артемом Косовим, може призвести до штрафів для журналістів, які згадують адвокатів обвинуваченого. Це прямо суперечить статті 34 Конституції України, яка гарантує право на свободу слова, думки та переконань.
Критики, зокрема Фундація DEJURE, наголошують, що закон не спрямований на захист адвокатів від держави, а радше на придушення журналістів і активістів. Анастасія Радіна, голова антикорупційного комітету ВР, зазначила, що документ створює інструмент тиску на медіа, дозволяючи карати за просту констатацію факту, наприклад, «Віктор Сердюк – адвокат Віктора Януковича».
Юридичні вади та практичні проблеми
Стаття 185-16 КУпАП, яка регулює нове правопорушення, не містить чіткого визначення «ототожнення», що створює широке поле для суб’єктивних інтерпретацій. Це дає змогу органам адвокатського самоврядування, які складатимуть протоколи, зловживати повноваженнями. Проте є ще одна проблема: повноваження цих органів закінчилися два роки тому, що робить будь-який протокол юридично нікчемним. Будь-який суд може скасувати такі протоколи через відсутність законних підстав для їх складання.
Ба більше, в Україні відсутній інститут адміністративного розслідування, що ускладнює правомірне притягнення до відповідальності за статтею 185-16. Це робить закон не лише антиконституційним, а й технічно непрацюючим, адже без чітких процедур і доказової бази притягнути до відповідальності буде неможливо.
Політичний контекст і загроза демократії
Законопроєкт № 12320 підтримали фракції, відомі своєю лояльністю до олігархічних груп, зокрема «Слуга народу», «ОПЗЖ» та «Батьківщина». Автори, серед яких Максим Бужанський і Григорій Мамка, раніше асоціювалися із сумнівними законодавчими ініціативами. Це лише підтверджує думку, що закон спрямований на захист інтересів певних еліт, а не адвокатської спільноти.
Критики стверджують, що документ є частиною ширшої кампанії із придушення свободи слова. Журналісти та активісти, які висвітлюють корупційні чи резонансні справи, тепер ризикують отримати штрафи за свою професійну діяльність. Це створює атмосферу страху та самоцензури, що суперечить демократичним принципам і Угоді про асоціацію з ЄС, яка наголошує на свободі вираження поглядів.
Боротьба за свободу слова триває
Законопроєкт № 12320 – це не лише юридично недосконалий документ, а й пряма атака на свободу слова в Україні. Його ухвалення під виглядом захисту адвокатів приховує намір обмежити права журналістів і активістів. Проте опір триває: Анастасія Радіна та її колеги готують блокуючу постанову, а активна громадськість обіцяє оскаржувати закон у судах, посилаючись на Конституцію України. Питання, що має вищу юридичну силу – Кодекс чи Конституція, – стане ключовим у цій боротьбі.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”