Гучний скандал, тиха реакція
Ось уже дев’ять місяців, як Україна гудить від скандалу з прокурорами, які масово отримали статус інвалідності, а разом із ним — солідні пенсії та пільги. Сотні прокурорів, які мали б стояти на сторожі закону, виявилися майстрами не лише юриспруденції, а й схем із фальшивими довідками. Генеральний прокурор Руслан Кравченко, здається, нарешті помітив проблему. Але його заява про скерування 348 прокурорів на перевірку Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) викликає більше питань, ніж відповідей. Чому жодного слова про кримінальну відповідальність?
Чи справді ми віримо, що перевірка КДКП поверне довіру до системи, яка роками толерувала шахрайство?
Фальшиві інваліди: Хто вони і як це стало можливим?
Скандал із прокурорами-«інвалідами» спалахнув після розслідування журналіста Юрія Бутусова, який у жовтні 2024 року повідомив, що майже всі прокурори Хмельницької області отримали статус інвалідності II групи. Цікаво, що ці довідки видавалися під керівництвом головної лікарки МСЕК Тетяни Крупи, яку згодом заарештували за підозрою в незаконному збагаченні. Схема проста, як двері: прокурори отримували фальшиві діагнози, оформляли інвалідність і насолоджувалися щедрими пенсіями та пільгами, не втрачаючи своїх посад. За даними Міністерства охорони здоров’я, 74 із 526 прокурорів зі статусом інвалідності мали фальшиві довідки, а СБУ виявила понад 4 тисячі незаконних висновків МСЕК.
Це не просто адміністративне порушення — це системне шахрайство, яке висмоктало з бюджету мільярди гривень. Прокурори, які мали боротися з корупцією, самі стали її частиною. І що робить Генеральний прокурор? Відправляє їх на перевірку КДКП. Браво, пане Кравченко! Справжній удар по корупції — передати справу до комісії, яка, можливо, просто поставить чергову галочку.
Кравченко і його «рішучий» підхід
Руслан Кравченко, наймолодший Генеральний прокурор в історії України, не втомлюється повторювати про «закон і довіру суспільства». У своїй заяві від 15 липня 2025 року він наголосив, що 348 прокурорів із 484, які мають статус інвалідності, будуть перевірені КДКП. Виняток — 136 осіб із підтвердженими статусами, такими як інвалідність дитинства, онкологічні захворювання чи статус інвалідів війни. Але чому Кравченко так старанно уникає згадки про кримінальну відповідальність? Невже фальсифікація документів, шахрайство з бюджетними коштами та зловживання службовим становищем не тягнуть на статтю Кримінального кодексу?
Генпрокурор наголошує, що не має повноважень одноосібно звільняти прокурорів. Це правда — законодавство України справді покладає такі рішення на КДКП. Але хіба це звільняє його від обов’язку ініціювати кримінальні провадження? Замість рішучих дій ми чуємо лише обережні фрази про «відновлення довіри» та «відсутність індульгенцій». Вибачте, пане Кравченко, але довіра до прокуратури не відновлюється перевірками, які можуть закінчитися черговим «пшиком».
КДКП: Рятівник чи ширма?
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів — це той орган, який має стати «суддею» у цій ситуації. Але чи можна довіряти КДКП, яка роками працювала в системі, де процвітали такі схеми? Поки що Кравченко перекладає всю відповідальність на комісію, уникаючи згадок про те, що буде з тими, чия інвалідність виявиться фальшивою. Звільнення? Догана? Чи, може, черговий перевід на іншу посаду, як це вже було раніше?
Цікаво, що ще в березні 2025 року Офіс Генпрокурора заявляв, що не звільнить жодного з 74 прокурорів, чия інвалідність була скасована МОЗ. Тобто система не просто толерувала шахрайство, а й захищала його учасників. І тепер ми маємо вірити, що КДКП раптом стане взірцем справедливості?
Суспільний резонанс і втрачена довіра
Скандал із прокурорами-«інвалідами» не лише підірвав довіру до прокуратури, а й кинув тінь на всіх, хто має законний статус інвалідності. Кравченко сам визнає, що «встановлені факти недоброчесності не повинні ставити хрест на авторитеті сумлінних прокурорів». Але як відрізнити сумлінних від шахраїв, якщо система роками закривала очі на зловживання? Суспільство вимагає не лише перевірок, а й реальних покарань — тих, що передбачені Кримінальним кодексом.
Поки Кравченко говорить про «закон і довіру», українці згадують попереднього генпрокурора Андрія Костіна, який пішов у відставку через цей самий скандал. Костін, до речі, благополучно залишив країну, отримавши посаду посла в Нідерландах. Чи не виглядає це як чергова схема для «своїх»? Суспільство втомилося від таких маневрів, але Кравченко, здається, не поспішає розривати це порочне коло.
Чому мовчання про кримінальну відповідальність?
Найбільше обурення викликає те, що Кравченко жодним словом не згадує кримінальну відповідальність. Фальсифікація документів, шахрайство з пенсіями, зловживання службовим становищем — це не просто дисциплінарні порушення, а серйозні злочини. Чому Офіс Генпрокурора не ініціює розслідувань? Чому не чути про співпрацю з ДБР чи СБУ, які вже викрили схеми в МСЕК?
Можливо, відповідь криється в системі, яка роками вибудовувалася на лояльності та круговій поруці. Прокурори, які отримували фальшиві довідки, не діяли самотужки — за ними стояли МСЕК, лікарі, чиновники. І якщо Кравченко справді хоче відновити довіру, він мав би почати з гучних кримінальних справ, а не з передачі відповідальності на КДКП.
Порожні слова замість дій
Руслан Кравченко обіцяє «закон і довіру», але його дії поки що обмежуються скеруванням справи до КДКП. Це схоже на спробу заспокоїти суспільство, не зачіпаючи глибинних проблем системи. Прокурори, які роками отримували солідні пенсії за фальшивими довідками, мають відповісти не лише перед дисциплінарною комісією, а й перед законом. Без кримінальної відповідальності всі заяви про «відновлення довіри» залишаться порожніми словами.
Суспільство чекає не перевірок, а реальних покарань. І якщо Генеральний прокурор хоче довести, що він на боці справедливості, йому варто нарешті заговорити про кримінальні провадження. Бо поки що його мовчання говорить голосніше за всі заяви.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”