У липні 2023 року в приморському місті Білгород-Дністровський розгорнулася історія, що могла б стати основою для детективного роману. Суддя Олександр Боярський, який роками будував успішну кар’єру, несподівано опинився в центрі скандалу: арешт, два дні в СІЗО, співпраця з НАБУ та викриття масштабної корупційної схеми. Ця стаття, створена на основі матеріалів NGL.media та інших відкритих джерел, розкриває деталі розслідування, яке викрило цинічну схему ухиляння від мобілізації через фіктивні судові рішення. Ми проаналізуємо, як працювала ця схема, чому вона стала можливою та які наслідки чекають на її учасників.
Початок розслідування: Як усе почалося
Усе розпочалося з анонімного заявника, який звернувся до СБУ, відмовившись платити хабар адвокату Станіславу Клименку. За словами заявника, адвокат запросив 3500 доларів за “гарантоване” судове рішення про опіку над дитиною, яке дозволяло уникнути мобілізації. Ця сума значно перевищувала стандартні гонорари за подібні послуги (5-10 тис. грн), що викликало підозри. Заявник передав інформацію СБУ, а згодом справу передали до НАБУ, оскільки вона стосувалася корупції в судовій системі.
“У травні 2023 року до нас звернулися колеги з СБУ, які повідомили, що в них є інформація, що належить до підслідності НАБУ. Заявник надав конкретні факти про вимагання неправомірної вигоди за ухвалення судового рішення,” – розповів детектив НАБУ Андрій Підгрушний.
Ця заява стала відправною точкою для розслідування, яке виявило, що Білгород-Дністровський міськрайонний суд став осередком організованої корупційної схеми. Вона базувалася на фіктивних розлученнях, коли чоловіки через суд отримували право опіки над дітьми, що давало законну підставу для відстрочки від мобілізації.
Схема ухиляння від мобілізації
Схема була простою, але ефективною. Чоловіки подавали позови про розлучення та визначення місця проживання дитини на їхню користь.
Судді, такі як Олександр Боярський, Валентин Заверюха та Сергій Савицький, ухвалювали рішення на користь позивачів за хабарі. За даними НАБУ, розцінки складали 3500 доларів за рішення, з яких судді отримували 400 доларів, а решта розподілялася між посередниками, адвокатами та працівниками апарату суду.
“Схема була настільки цинічною, що навіть після арешту Боярського вона продовжувала діяти,” – зазначає Підгрушний.
Роль Олександра Боярського: Від судді до агента НАБУ
Олександр Боярський, якого спочатку вважали головним організатором схеми через велику кількість ухвалених ним рішень, виявився лише частиною системи. Його арешт у січні 2024 року став переломним моментом. Після двох днів у СІЗО та внесення застави Боярський погодився співпрацювати з НАБУ, ставши агентом під прикриттям.
Під наглядом НАБУ він продовжив приймати хабарі, фіксуючи дії інших учасників схеми. За цей час він ухвалив 15 “правильних” рішень, отримавши 6000 доларів, які стали доказами для слідства. Ця співпраця дозволила НАБУ зібрати докази проти інших суддів, зокрема голови суду Валентина Заверюхи, якого вважають справжнім організатором схеми.
Валентин Заверюха: Організатор чи виконавець?
Валентин Заверюха, який став головою суду в жовтні 2023 року, виявився ключовою фігурою схеми. За даними НАБУ, він не лише брав хабарі, а й маніпулював системою авторозподілу справ, щоб потрібні позови потрапляли до “правильних” суддів. Після арешту Боярського Заверюха припинив розглядати подібні справи, але продовжував координувати схему, даючи вказівки іншим суддям.
У лютому 2025 року Заверюсі оголосили підозру, але на той час він уже був мобілізований до ЗСУ. Вища рада правосуддя відхилила його прохання зупинити провадження, зазначивши, що судді не підлягають призову, а його мобілізація виглядає як спроба уникнути відповідальності.
Суддя Савицький та інші учасники
Третім суддею, причетним до схеми, був Сергій Савицький. Він отримав спеціалізацію на сімейні справи за вказівкою Заверюхи, що дозволяло йому розглядати потрібні позови. Савицького арештували в лютому 2025 року, але, як і Заверюха, він швидко вніс заставу в 1,5 млн грн і вийшов на волю.
Окрім суддів, до схеми були залучені адвокати, помічники суддів, секретарі та посередники. Деякі з них, як адвокати Тетяна Бережна та Сергій Гафійчук, пішли на угоду зі слідством, надавши викривальні свідчення в обмін на м’яке покарання.
Наслідки та масштаби проблеми
Розслідування НАБУ виявило понад 1000 сумнівних рішень Білгород-Дністровського суду. Хоча ці рішення можуть бути оскаржені, більшість чоловіків, які ними скористалися, уже виїхали з України. Це ускладнює притягнення їх до відповідальності.
Проблема не обмежується Білгород-Дністровським. У 2024 році в Україні було ухвалено 2276 рішень про визначення місця проживання дитини на користь батька, що у вісім разів більше, ніж у 2021 році. Лідером став Першотравневий районний суд Чернівців, де суддя Ігор Іщенко ухвалив 208 таких рішень.
“Кожне рішення потрібно розглядати окремо. Вони ухвалені іменем України, і не всі є неправосудними,” – наголошує Підгрушний.
Аналітичний погляд: Чому схема процвітає?
Корупційна схема в Білгород-Дністровському суді є лише частиною ширшої проблеми. Попит на ухиляння від мобілізації через фіктивні судові рішення зумовлений воєнним станом і слабким контролем над судовою системою. Відсутність прозорості в авторозподілі справ, низька відповідальність суддів та високий рівень корупції створюють сприятливе середовище для таких схем.
Вища рада правосуддя підтримує розслідування НАБУ, але повільний судовий процес і можливість оскарження рішень ускладнюють швидке покарання винних. Крім того, мобілізація обвинувачених, як у випадку Заверюхи, використовується як спосіб уникнення покарання.
Висновки
Історія Олександра Боярського та корупційної схеми в Білгород-Дністровському суді є прикладом того, як індивідуальна порядність (зокрема заявника) та співпраця з правоохоронцями можуть викрити системну корупцію. Проте проблема залишається актуальною через високий попит на подібні схеми та недостатню реформу судової системи.
Розслідування НАБУ триває, і до 28 липня 2025 року ми можемо очікувати нових деталей. Однак без системних змін у судовій системі такі схеми продовжуватимуть існувати, використовуючи воєнний стан як привід для збагачення.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”