«Спадщина» Портнова: Як в українській судовій системі сформувалась каста «своїх»

Чому «спадщина» Портнова досі визначає українське правосуддя?

Українська судова система десятиліттями асоціюється з корупцією, вибірковим правосуддям і кумівством. Одним із ключових архітекторів цієї системи був Андрій Портнов – ексзаступник глави Адміністрації президента Віктора Януковича, який у 2010–2014 роках мав безпрецедентний вплив на суди.

Розслідування проєкту «Схеми» (Радіо Свобода) детально розкриває, як Портнов сформував касту «своїх» суддів, які систематично ухвалювали рішення на його користь, як його родичі та наближені особи отримували суддівські посади, і як ця система продовжує впливати на правосуддя в Україні.

Вбивство Портнова 21 травня 2025 року в передмісті Мадриду сколихнуло суспільство та повернуло увагу до його «спадщини» – мережі впливу, яка дозволяла маніпулювати судами. Ця стаття є ретроспективою того, як формувалася корупційна каста в судовій владі, аналізує причини невдачі судових реформ після Революції Гідності та пропонує шляхи подолання цієї спадщини. Ми спираємося на архівні документи Вищої ради юстиції (ВРЮ), Верховної Ради, свідчення експертів і ключові кейси, щоб показати масштаби впливу Портнова та його соратників.

Частина 1: Хто такий Андрій Портнов і як він захопив судову систему?

1.1. Роль Портнова в Адміністрації Януковича

Андрій Портнов увійшов до Адміністрації президента Віктора Януковича в 2010 році як заступник із питань судової реформи. Його офіційна роль полягала в розробці законодавчих змін для модернізації судової системи, але на практиці він став ключовою фігурою в управлінні судами. Як член Вищої ради юстиції (ВРЮ), Портнов мав повноваження впливати на призначення, звільнення та дисциплінарні покарання суддів, що дозволяло йому формувати лояльний суддівський корпус.

«Судівництво в той час було вибірковим. Карали опозицію, а Янукович і його оточення залишалися поза законом, бо судами управляли», – Ярослав Грицак, історик.

Портнов використовував своє становище для просування суддів, які згодом ухвалювали рішення на його користь. За словами Василя Онопенка, ексголови Верховного суду України, судді, призначені на ключові посади в апеляційних і вищих судах, проходили «співбесіди» з Портновим, а іноді й із самим Януковичем. Це забезпечувало їхню лояльність до влади.

1.2. Одеський з’їзд 2009 року: Захоплення контролю над ВРЮ

Ключовим моментом у кар’єрі Портнова стало його призначення до ВРЮ в 2009 році разом із Сергієм Ківаловим через сумнівний з’їзд в Одесі. Цей захід організувала приватна установа під назвою «Рада юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України», яку, за даними YouControl, очолював Ківалов. З’їзд відбувся за квотою Всеукраїнського з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів, але випередив офіційний захід, запланований у Харкові.

«Це був «междусобойчик», де зібралися люди, які підтримували Портнова і Ківалова, і видали це за легітимне рішення», – Олег Березюк, голова ГО «Всеукраїнське юридичне товариство».

Громадська організація «Всеукраїнське юридичне товариство» назвала з’їзд нелегітимним, а її голова Олег Березюк звернувся до спікера Верховної Ради з вимогою зупинити присягу Портнова та Ківалова. Проте комітет Верховної Ради з правосуддя, очолюваний Ківаловим, швидко затвердив їхнє призначення. Через три місяці після з’їзду організацію ліквідували, залишивши без відповідей питання про її легітимність.

1.3. Роль Сергія Ківалова: Від Помаранчевої революції до судового впливу

Сергій Ківалов став відомим у 2004 році як голова Центральної виборчої комісії, який оголосив Віктора Януковича переможцем президентських виборів. Після Помаранчевої революції, коли Верховний суд скасував результати через фальсифікації, Ківалов утратив посаду, але зберіг вплив. У 2009 році він став ключовим партнером Портнова у ВРЮ, де просував своїх наближених осіб, зокрема племінника Сергія Могила.

1.4. Лідія Ізовітова: Довготривалий вплив на суди

Лідія Ізовітова була членом ВРЮ з моменту її створення в 1998 році до 2014 року. Вона просувала своїх дітей – Павла Хотенця та Олену Ізовітову-Вакім – на адміністративні посади в судах Харкова. Її зв’язки з Ківаловим і Портновим формували «ядро» ВРЮ, яке координувало призначення лояльних суддів.

Частина 2: Формування касти «своїх»: Судді Портнова та його соратників

2.1. Родичі Портнова в судовій системі

Розслідування «Схем» виявило, що суддями ставали родичі та наближені до Портнова особи:

• Олена Ісаєвська, сестра Портнова, стала суддею Печерського районного суду Києва в 2010 році. Згодом вона захищала брата як адвокат, зокрема в справах у тому ж Печерському суді.

• Інна Белоконна, ексдружина Портнова, отримала посаду судді Оболонського районного суду Києва, де працює й досі.

• Андрій Секірський та Анжела Секірська, брат і невістка іншої ексдружини Портнова, стали суддями господарського та адміністративного судів Луганської області.

• Тетяна Скочок, колишня помічниця Портнова, була призначена суддею Окружного адміністративного суду Києва.

Усі ці призначення відбувалися за одноголосної підтримки ВРЮ, часто за участі самого Портнова, який у деяких випадках брав самовідвід, але впливав на результат голосування.

2.2. Судді, пов’язані з Ківаловим

Сергій Ківалов, який перебував у ВРЮ з 1998 року, також просував своїх наближених:

• Сергій Могил, племінник Ківалова, став суддею Вищого господарського суду в 2009 році. У 2010 році Ківалов, як голова комітету ВР з правосуддя, нагородив його відзнакою «за чесну працю».

• Павло Вовк, екс-помічник Ківалова у Верховній Раді, очолив Окружний адміністративний суд Києва в 2010 році. ВРЮ, включно з Портновим і Ківаловим, одноголосно підтримала його призначення.

 2.3. Діти Лідії Ізовітової

Лідія Ізовітова просувала своїх дітей на адміністративні посади:

• Павло Хотенець став заступником голови Господарського суду Харківської області.
• Олена Ізовітова-Вакім – заступницею голови Харківського окружного адміністративного суду. Під час Революції Гідності вона забороняла мітинги в Харкові, що принесло їй репутацію «судді Майдану».

2.4. Механізм кумівства: Як це працювало?

Кумівство було основою системи Портнова, Ківалова та Ізовітової. За словами Василя Онопенка, у ВРЮ діяло «ядро», яке координувало призначення лояльних суддів. Родинні зв’язки полегшували домовленості, адже судді, пов’язані з впливовими особами, були більш передбачуваними в ухваленні рішень.

«Якщо сестра чи родич працює в суді, то з нею легше домовлятися», – Василь Онопенко.

Ця система забезпечувала контроль над судами, дозволяючи Портнову та його соратникам вигравати справи та уникати відповідальності.

Частина 3: Як Портнов систематично перемагав у судах?

3.1. Судді Печерського райсуду: Лідери розгляду справ Портнова

Портнов регулярно вигравав судові справи, зокрема в Печерському районному суді Києва. «Схеми» виявили, що його позови часто потрапляли до певних суддів:

• Сергій Вовк розглядав кілька справ Портнова, ухвалюючи рішення на його користь. У 2011 році Портнов, як член ВРЮ, захистив Вовка від звільнення, зробивши висновок про відсутність підстав для цього.
• Тетяна Ільєва підтримала Портнова в трьох справах, зокрема проти холдингу «Телерадіокомпанія Люкс» («24 канал») та Генпрокуратури. Вона відмовила у відводі Вовка в іншій справі, попри конфлікт інтересів.

• Олексій Соколов задовольнив позови Портнова проти телеканалу «Прямий» і журналістки Наталії Седлецької. У 2020 році він ухвалив рішення на користь Портнова через пост Седлецької у Facebook, де вона згадала його погрози редакції «Схем».

• Ірина Литвинова також ухвалювала рішення на користь Портнова. У 2011 році Портнов захистив її від звільнення як член ВРЮ.

• Ці судді працювали в одній цивільно-адміністративній колегії з сестрою Портнова, Оленою Ісаєвською, що створювало потенційний конфлікт інтересів.

3.2. Аномалії в автоматизованому розподілі справ

Після 2010 року в Україні запровадили автоматизовану систему розподілу справ, щоб унеможливити маніпуляції. Проте «Схеми» виявили порушення:

1. Неправильна категоризація справ:

• Позов Портнова проти «Центру протидії корупції», «Фокусу» та «Української правди» був зареєстрований як «розірвання шлюбу та стягнення аліментів», що звузило вибір суддів до трьох. Справа дісталася Сергію Вовку, який задовольнив позов.

• Позов проти ГО «Рух Чесно» і НАЗК визначили як «наказне провадження», що виключило багатьох суддів із розподілу.

2. Відмови у самовідводах:

• Сергій Вовк ігнорував прохання про відвід, навіть коли Генпрокуратура вказувала на його можливу упередженість через роботу з Ісаєвською.

«Якщо справи одного позивача потрапляють до одного судді, це свідчить про зловживання. Треба ставити питання перед НАБУ», – Олег Березюк.

Суддя-спікерка Печерського райсуду Марія-Маргарита Пилаєва визнала, що такі випадки могли бути технічними помилками, але обіцяла їх перевірити.

3.3. Апеляційні суди: Хто підтримував Портнова?

У Київському апеляційному суді справи Портнова часто розглядали судді Ганна Крижанівська, Максим Оніщук, Любов Поливач і Вікторія Шебуєва. Крижанівська, зокрема, розглядала чотири справи, а в 2013 році Портнов голосував за її призначення заступницею голови суду.

Крижанівська та Оніщук раніше працювали в Печерському райсуді разом із Ісаєвською, Вовком, Ільєвою та Соколовим, що вказує на тісні професійні зв’язки.

«Справи розподіляються за протоколом. Чому це має мене бентежити?» – Ганна Крижанівська у відповідь на запитання «Схем».

 Частина 4: Чому судові реформи не спрацювали?

4.1. Запит суспільства після Революції Гідності

Революція Гідності 2014 року викликала потужний суспільний запит на очищення судової системи. Громадськість влаштовувала мітинги, вимагаючи люстрації суддів, призначених за Януковича. Проте реформи застопорилися через:

• Збереження старих еліт: Ківалов, Ізовітова та їхні наближені залишилися на впливових позиціях.
• Закриття розслідувань: Справу щодо одеського з’їзду 2009 року закрили в 2019 році через обмеження терміну слідства.
• Неефективна люстрація: Багато суддів, пов’язаних із Портновим, уникли перевірки.

4.2. Санкції проти Портнова: Чому Україна не діяла?

У 2021 році США запровадили санкції проти Портнова за «торгівлю впливом на українські суди». Україна, однак, не наклала санкцій. У 2025 році Кабмін відповів на петицію про санкції, заявивши, що вона «не містить обставин» для їх запровадження.

4.3. Сучасний стан судової системи

Частина суддів, призначених за часів Януковича, продовжує працювати. Наприклад:

• Інна Белоконна – суддя Оболонського райсуду.
• Анжела Секірська – суддя Луганського окружного адмінсуду.
• Павло Вовк – суддя Окружного адмінсуду, попри численні звинувачення в корупції.

Це свідчить про слабкість механізмів люстрації та реформ.

Частина 5: Вбивство Портнова та його наслідки

5.1. Події в Мадриді

21 травня 2025 року Андрія Портнова застрелили в передмісті Мадриду. Поліція Іспанії розглядає дві версії:

• Політичний злочин: Через його вплив на українську політику та суди.
• Фінансові борги: Пов’язані з тіньовими бізнес-операціями.

Напад скоїли троє осіб – стрілець і двоє спільників, але підозрюваних не затримали.

5.2. Суспільна реакція

Вбивство Портнова пожвавило дискусії про корупцію в судах. Громадські організації, такі як «Центр протидії корупції» та «Рух Чесно», «Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко» закликали до розслідування його впливу та реформування судової системи.

5.3. Міжнародний контекст

Санкції США 2021 року підкреслили роль Портнова в корупційних схемах. Відсутність аналогічних заходів в Україні ставить під сумнів ефективність її правосуддя.

Частина 6: Як подолати «спадщину» Портнова?

6.1. Прозорість розподілу справ

Удосконалення автоматизованої системи розподілу справ є ключовим для запобігання маніпуляціям. Необхідно:

• Впровадити незалежний аудит системи.
• Карати за неправильну категоризацію справ.

6.2. Люстрація та перевірка суддів

Суддів, призначених за Януковича, потрібно перевірити на конфлікт інтересів і корупційні зв’язки. Це потребує:

• Створення незалежної комісії за участі громадськості.
• Прозорих критеріїв оцінки.

6.3. Розслідування НАБУ

Аномалії в розподілі справ Портнова мають розслідуватися як потенційні злочини, зокрема «втручання в електронні системи».

6.4. Міжнародний досвід

Україна може використати досвід країн, які успішно реформували судову систему:

• Грузія: Прозорий відбір суддів і сувора люстрація.
• Польща: Незалежні судові ради.

6.5. Суспільний тиск

Громадськість і медіа відіграють ключову роль у просуванні реформ. Розслідування, подібні до «Схем», підвищують обізнаність і створюють тиск на владу.

Час розірвати касту «своїх»

«Спадщина» Портнова – це не лише історія одного посадовця, а й приклад системної корупції, яка проникла в українську судову владу. Портнов, Ківалов та Ізовітова сформували касту «своїх», що забезпечувала контроль над судами через кумівство, маніпуляції та вибіркове правосуддя. Попри Революцію Гідності, ця система вижила, а частина суддів Портнова продовжує вершити правосуддя.

Подолання цієї спадщини потребує комплексних реформ: від прозорого розподілу справ до люстрації суддів і міжнародної співпраці. Розслідування «Схем» є важливим кроком до викриття корупційних механізмів, але справжня зміна залежить від політичної волі та суспільного тиску.

Джерела:

• Розслідування «Схем» (Радіо Свобода)
• Архіви Вищої ради юстиції та Верховної Ради
• Інтерв’ю з Ярославом Грицаком, Василем Онопенком, Олегом Березюком
• Дані YouControl
• Відповіді Печерського райсуду та Національної асоціації адвокатів України
• Звіти Transparency International Україна
• Санкційні списки США (2021)

За матеріалами: Сергій Андрушко. «Схеми» та інших українських медіа

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”