30 травня 2025 року у Вищому антикорупційному суді (ВАКС) розпочався розгляд резонансної справи чотирьох колишніх суддів Київського апеляційного суду — Вячеслава Дзюбіна, Ігоря Паленика, Юрія Сливи та Віктора Глиняного. Їх звинувачують у створенні злочинної групи для систематичного отримання хабарів за винесення судових рішень. Ця справа стала не лише черговим викликом для антикорупційних органів, але й тестом для довіри суспільства до судової системи України. У цій статті ми проаналізуємо деталі звинувачень, позицію захисту, суспільний резонанс і можливі наслідки для судової реформи.
Передісторія справи
Суддя Дзюбін
Згідно з обвинувальним актом, судді нібито організували злочинну групу для отримання неправомірної вигоди. Ключовий епізод стосується подій жовтня 2023 року, коли суддя Дзюбін, за версією слідства, запропонував громадянці «Поліщук», представниці «Авіакомпанії Константа», скасувати арешт літака «Мотор Січ» за 35 тисяч доларів. Цей літак було арештовано в рамках кримінального провадження ДБР за підозрою у перешкоджанні діяльності ЗСУ під час воєнного стану.
Суддя Паленик
27 листопада 2023 року колегія суддів задовольнила апеляційну скаргу, а наступного дня Дзюбін, за даними НАБУ, отримав 35 тисяч доларів у салоні авто біля АЗС. З цієї суми 10 тисяч доларів він залишив собі, а решту передав судді Паленику в коробці з-під віскі. Паленик, своєю чергою, розподілив гроші між собою та іншими суддями — Сливою та Глиняним, замінивши частину купюр. 29 листопада 2023 року всіх чотирьох суддів затримали біля залізничного вокзалу, де в них вилучили мічені купюри та інші речові докази, включаючи пакет з-під кави та рекламну брошуру з грошима.
Позиція обвинувачення
Прокурор САП Борис Василенков наголосив на суспільній небезпеці дій суддів, які, замість захисту справедливості, обрали шлях злочинного збагачення. Серед доказів — результати негласних слідчих дій (НСРД), зокрема записи розмов Дзюбіна з агенткою НАБУ, а також вилучені гроші, телефон Сливи, коробка з-під віскі та подарунковий пакет. Прокуратура планує допитати 15 свідків і дослідити письмові докази, щоб довести систематичний характер злочинної діяльності.
Позиція захисту: провокація чи фальсифікація?
Жоден із суддів не визнає своєї вини. Захист стверджує, що справа побудована на провокації з боку НАБУ та САП. Адвокати Олег Юрченко та Ірина Бовнегра вказують на причетність подружжя Сиротюків — Романа та Тетяни, які раніше працювали в Київському апеляційному суді та мали зв’язки з суддями. За даними захисту, Тетяна Сиротюк, залегендована як «Поліщук», могла навмисно спровокувати Дзюбіна, пропонуючи йому хабар. Адвокати також згадують інший випадок, коли Сиротюк нібито пропонувала 15 тисяч доларів за іншу справу, але ці матеріали НАБУ засекретило.
Суддя Паленик стверджує, що має алібі — під час створення нібито злочинної групи він перебував у судовому засіданні під відеоконтролем. Слива наголошує, що його причетність обмежується короткими репліками в розмові з Палеником, а вилучені в нього гроші не пов’язані зі справою. Захист наполягає на недопустимості доказів, отриманих через провокацію, і вимагає допиту Сиротюків як свідків.
Суспільний резонанс і його значення
Ця справа має величезний суспільний інтерес, адже вона стосується корупції на найвищому рівні судової системи. Суддя Слива у своїй промові заявив, що звинувачення — це «удар по всій системі», і поставив питання про можливих замовників провокації. Він також підкреслив, що навіть після оголошення підозри суспільство продовжувало довіряти йому як судді, адже ніхто не заявляв відводів.
Суспільна реакція на справу неоднозначна. З одного боку, затримання суддів сприймається як крок до очищення судової системи. З іншого — звинувачення у провокації з боку НАБУ викликають сумніви в об’єктивності розслідування. Трансляція судових засідань на YouTube, на якій наполягали обвинувачені, може стати інструментом для підвищення прозорості, але також ризикує перетворитися на медійний спектакль.
Аналіз: корупція чи провокація?
Справа викликає низку питань. По-перше, чи дійсно судді організували злочинну групу, чи НАБУ використало провокацію для їхнього затримання? Законність методів НСРД є ключовим аспектом, адже в Україні провокація хабаря є незаконною. Якщо захист доведе, що Сиротюки діяли за вказівкою НАБУ, це може підірвати легітимність усієї справи.
По-друге, розподіл грошей між суддями та використання мічених купюр вказує на ретельну підготовку операції НАБУ. Однак заміна купюр, про яку згадує захист, може свідчити про спроби приховати сліди або ж про помилки в документуванні доказів.
По-третє, справа порушує питання про реформу судової системи. Навіть якщо судді будуть визнані винними, це не вирішить системних проблем, таких як низька довіра до судів чи недостатня прозорість відбору суддів. З іншого боку, якщо суд виправдає обвинувачених, це може бути сприйнято як слабкість антикорупційних органів.
Висновки
Справа чотирьох суддів Київського апеляційного суду є лакмусовим папірцем для антикорупційної боротьби в Україні. Вона демонструє складність балансування між ефективним розслідуванням і дотриманням принципів законності. Для суспільства важливо, щоб розгляд був максимально прозорим, а докази — переконливими. Якщо звинувачення підтвердяться, це стане ще одним доказом необхідності судової реформи. Якщо ж суд визнає докази недопустимими, це може підірвати довіру до НАБУ та САП.
Наступні засідання, присвячені дослідженню доказів і клопотанням захисту, будуть вирішальними. Чи вдасться стороні обвинувачення довести систематичний характер злочинної діяльності? Чи захист зможе переконати суд у провокації? Відповіді на ці питання визначать не лише долю чотирьох суддів, але й майбутнє антикорупційної боротьби в Україні.
За матеріалами: Судовий репортер