Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 24 квітня 2025 року у справі «Ivan Karpenko v. Ukraine (№2)» (заява №41036/16) підкреслив, що прогалини в національному законодавстві не є виправданням для порушення стандартів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Справа стосувалася скарг заявника, який відбуває довічне ув’язнення, на незаконний перегляд його листування адміністрацією установи виконання покарань та відмову в участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Порушення права на приватність (ст. 8 Конвенції)
Заявник, Іван Карпенко, стверджував, що адміністрація в’язниці систематично переглядала його листування, що є прямим порушенням статті 8 Конвенції, яка гарантує право на повагу до приватного і сімейного життя, житла та кореспонденції. ЄСПЛ наголосив, що будь-яке втручання в ці права має бути чітко обґрунтованим і відповідати принципам необхідності та пропорційності. У цій справі суд встановив, що перегляд листування не мав достатньої правової підстави, а національне законодавство не забезпечувало належного захисту від свавільного втручання.
Відмова у доступі до правосуддя (ст. 6 Конвенції)
Карпенко також скаржився на порушення статті 6 Конвенції, яка забезпечує право на справедливий судовий розгляд. Він намагався оскаржити дії адміністрації в’язниці в адміністративній справі, але національні суди відмовили йому в участі в судових засіданнях через відеоконференцію. Відмова ґрунтувалася на відсутності в українському законодавстві на той час чітких норм, які б дозволяли ув’язненим брати участь у судових процесах дистанційно. ЄСПЛ визнав, що така відмова обмежила право заявника на доступ до правосуддя, адже він не мав можливості ефективно захищати свої інтереси.
Значення рішення для України
Рішення ЄСПЛ у справі «Ivan Karpenko v. Ukraine (№2)» підкреслює необхідність приведення національного законодавства у відповідність до європейських стандартів. Прогалини в правовому регулюванні не можуть виправдовувати порушення фундаментальних прав, зокрема права на приватність та справедливий судовий розгляд. Це рішення є важливим сигналом для України щодо вдосконалення нормативної бази, що регулює права ув’язнених, зокрема щодо використання сучасних технологій, таких як відеоконференції, для забезпечення доступу до правосуддя.
Висновок
Справа Карпенка демонструє, що ЄСПЛ продовжує відігравати ключову роль у захисті прав людини, особливо вразливих груп, таких як ув’язнені. Держави-члени Ради Європи, включно з Україною, зобов’язані не лише виконувати рішення ЄСПЛ, а й усувати системні недоліки в законодавстві. Забезпечення права на приватність та доступ до справедливого судового розгляду є важливими кроками до утвердження верховенства права.
Джерела:
Офіційний сайт ЄСПЛ:
1. текст рішення у справі «Ivan Karpenko v. Ukraine (№2)» (24.04.2025).
2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
Лариса Криворучко, Голова АФЛК