У самому серці Закарпаття, де мальовничі гори мали б надихати на високі стандарти професійної етики, Олексій Фазекош, який гордо іменує себе головою Ради адвокатів Закарпатської області, подав відзив на позовну заяву Лариси Криворучко.

Цей документ, який мав би бути взірцем юридичної майстерності, виявився справжньою перлиною абсурду, гідною хіба що гротескної сцени в театрі юридичних невдач. У цій статті ми розберемо цей відзив, викриваючи його юридичну безграмотність, логічні провали та маніпулятивні спроби уникнути відповідальності за поширення недостовірної інформації, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача.

1. Юридична безграмотність: коли регламент стає ширмою

Фазекош у своєму відзиві наполягає, що Рада адвокатів Закарпатської області не є належним відповідачем, оскільки, за його словами, жодна фізична особа, включно з головою Ради, не може висловлювати офіційну позицію без колегіального рішення. Він посилається на статтю 47 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Регламент Ради адвокатів регіону, стверджуючи, що його висловлювання в інтерв’ю для «Євро-Ньюз Україна» були лише особистою думкою.

Критика:
Ця аргументація є юридично хибною і демонструє поверхове розуміння норм цивільного права. Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України (ЦКУ), якщо посадова особа поширює інформацію під час виконання службових обов’язків, належним відповідачем є юридична особа, яку вона представляє. У відеоінтерв’ю Фазекош був чітко представлений як голова Ради адвокатів, а заставка та вступ ведучої прямо вказували на його посаду. Це створює правову презумпцію, що його висловлювання сприймаються як офіційна позиція Ради. Позивач Криворучко слушно зазначає, що Фазекош діяв від імені юридичної особи, а його спроба відмежуватися від Ради є штучною та суперечить судовій практиці, зокрема постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 761/29315/16-ц.

Більше того, Фазекош не надає жодних доказів, що його висловлювання не були затверджені Радою, хоча ч. 1 ст. 81 ЦПКУ покладає на нього обов’язок довести свої заперечення. Його відзив обмежується голослівними твердженнями, що є грубим порушенням процесуальних норм.

2. Оціночні судження чи наклеп? Маніпуляція правовою термінологією

Фазекош стверджує, що його висловлювання про те, що Лариса Криворучко нібито працює на Російську Федерацію та отримує фінансування через Словенію від екс-співробітників КДБ, є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню. Він посилається на постанову Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 758/2931/19, яка нібито захищає такі висловлювання як свободу вираження поглядів.

Критика:
Цей аргумент є не лише юридично безграмотним, а й цинічно маніпулятивним. Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, оціночні судження не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі. Натомість твердження Фазекоша про «пряму співпрацю з РФ» та «фінансування через Словенію» є конкретними фактичними звинуваченнями, які вимагають доведення. Позивач Криворучко чітко вказує, що таких доказів немає, а Фазекош не надав жодного — ні обвинувального вироку, ні витягу з кримінального провадження, ні інших документів, які б підтверджували його слова.

Більше того, ці звинувачення стосуються тяжких злочинів (ст. 111 та 111-1 КК України), а відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини, особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено судом. Фазекош, заявляючи про вчинення Криворучко злочинів як про встановлений факт, грубо порушив презумпцію невинуватості, що є прямим посяганням на її честь і гідність.

Його посилання на судову практику є недоречним, оскільки справа № 758/2931/19 стосувалася журналістських висловлювань у суспільному інтересі, а не звинувачень у державній зраді, які мають конкретний кримінально-правовий характер. Така маніпуляція нормами права лише підкреслює його юридичну некомпетентність.

3. Гротескна спроба уникнути відповідальності за образи

Фазекош у відзиві визнає, що озвучив анекдот про «психіатричну клініку» та «особливо небезпечних» осіб, включно з Криворучко, але стверджує, що не поділяє такого гумору. Він також називає позивача «дурнем» і «жалюгідною», але наполягає, що це не є офіційною позицією Ради.

Критика:
Ця частина відзиву є вершиною гротеску. По-перше, публічне озвучення образливого анекдоту, який асоціює позивача з психічно хворими, є прямим порушенням ст. 297 ЦКУ, яка захищає право на повагу до гідності. По-друге, використання слів «дурень» і «жалюгідний» за тлумаченням Академічного словника української мови є образливими, що підтверджує позивач. Фазекош не надає жодних доказів, що ці висловлювання мали оціночний характер чи суспільну користь, як того вимагає ст. 47-1 Закону України «Про інформацію».

Його спроба дистанціюватися від образ, заявляючи, що він «не поділяє гумору», є юридично нікчемною, оскільки сам факт публічного поширення такої інформації перед невизначеним колом осіб (1356 переглядів на YouTube) завдає шкоди репутації позивача. Це підтверджується п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду від 27.02.2009 № 1, де зазначено, що недостовірна інформація, яка принижує особу, підлягає спростуванню незалежно від суб’єктивного ставлення поширювача.

4. Сумнівна легітимність Фазекоша: тінь на адвокатській репутації

Позивач Криворучко у своїй заяві висуває серйозні звинувачення щодо легітимності адвокатського статусу Фазекоша, стверджуючи, що його свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю є підробленим, а сам він не мав необхідного стажу та освіти на момент його отримання. Вона наводить докази, зокрема копії дипломів, трудової книжки та судових рішень, які вказують на порушення Фазекошем вимог Закону України «Про адвокатуру» 1992 року.

Критика:
Відзив Фазекоша повністю ігнорує ці звинувачення, що є стратегічною помилкою. Замість того, щоб спростувати факти підробки документів чи незаконного отримання свідоцтва, він уникає відповіді, зосереджуючись на формальних аргументах про повноваження Ради. Це мовчання є красномовним, адже ч. 4 ст. 81 ЦПКУ дозволяє суду визнати факти, які не спростовані відповідачем, установленими.

Більше того, позивач наводить переконливі докази: свідоцтво № 21/575, яке Фазекош вважає своїм, належало іншій особі (Логойді І.В.), а його спроби легалізувати документ через суди були скасовані Вищим адміністративним судом України (ухвала від 17.06.2015). Додатково, наявність судимості у Фазекоша, підтверджена довідкою МВС, робить його адвокатський статус юридично неможливим відповідно до ст. 2 Закону № 2887-ХІІ. Таким чином, відзив не лише не спростовує звинувачень, а й опосередковано підтверджує сумнівність позиції Фазекоша як голови Ради.

5. Моральна шкода: ігнорування презумпції

Фазекош у відзиві не коментує вимогу Криворучко про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 грн, що є ще одним проявом його юридичної безграмотності. Позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на постанови Верховного Суду (наприклад, від 27.09.2017 у справі № 6-1435цс17), які встановлюють презумпцію моральної шкоди у разі порушення особистих немайнових прав.

Критика:
Відсутність заперечень з боку Фазекоша щодо моральної шкоди є грубим процесуальним порушенням, оскільки ч. 2 ст. 1166 ЦКУ покладає на відповідача обов’язок спростувати наявність шкоди. Позивач детально описує душевні страждання, погіршення репутації та соціальних зв’язків, спричинені наклепницькими висловлюваннями Фазекоша. Вона також наводить розрахунок мінімальної суми відшкодування (111 100 грн), базуючись на Законі України № 266/94-ВР, але обґрунтовано вимагає більшої суми через масштабність шкоди (поширення інформації серед 1356 осіб).

Фазекош, не надавши жодних контраргументів чи доказів відсутності своєї вини, фактично визнав правомірність вимог позивача. Його мовчання у цьому питанні лише підкреслює слабкість його позиції та неспроможність адекватно відповісти на позов.

6. Процесуальні порушення: ігнорування ЄСІТС

Позивач зазначає, що Рада адвокатів не зареєструвала електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС, що є порушенням ч. 7 ст. 43 ЦПКУ. Фазекош у відзиві не спростовує цього факту і не пояснює, чому Рада ухиляється від виконання процесуальних обов’язків.

Критика:
Ця бездіяльність є ще одним прикладом непрофесіоналізму. Реєстрація в ЄСІТС є обов’язковою для юридичних осіб, які беруть участь у судових процесах, і невиконання цієї вимоги ускладнює судовий розгляд, порушуючи права позивача на доступ до правосуддя. Фазекош, як голова Ради, мав би забезпечити дотримання цих норм, але його відзив мовчить про це, що лише погіршує його позицію.

7. Юридичний фарс: адвокат чи пародія?

Відзив Фазекоша більше нагадує сценарій комедії абсурду, ніж серйозний юридичний документ. Його спроби виправдати наклепницькі звинувачення, називаючи їх «оціночними судженнями» чи «гумором», не витримують жодної критики з точки зору права чи здорового глузду. У часи, коли Україна протистоїть агресії РФ, звинувачення Лариси Криворучко у співпраці з ворогом без жодних доказів є не просто наклепом, а й аморальною спробою знищити професійну репутацію позивача, яка підкріплена значними науковими та практичними здобутками.

Фазекош, який мав би бути взірцем адвокатської етики, поводиться як актор у п’єсі без режисури: його аргументи хаотичні, а позиція — юридично безпорадна. Замість захисту закону він ховається за формальностями, перетворюючи відзив на пародію на адвокатську діяльність. Такий підхід не лише підриває довіру до нього як до голови Ради адвокатів, а й кидає тінь на всю професійну спільноту.

Висновок

Відзив Олексія Фазекоша на позовну заяву Лариси Криворучко є яскравим прикладом юридичної безграмотності, маніпулятивності та спроби уникнути відповідальності за серйозні правопорушення. Його аргументи суперечать нормам Цивільного кодексу України, судовій практиці та принципам адвокатської етики. Ігнорування доказів позивача, відсутність спростування ключових звинувачень і маніпулятивне використання терміну «оціночні судження» лише погіршують його позицію. Більше того, сумніви щодо його адвокатського статусу, підкріплені доказами Kriворучко, ставлять під питання легітимність його дій як голови Ради адвокатів.

Суду слід визнати Раду адвокатів і Фазекоша належними відповідачами, зобов’язати спростувати недостовірну інформацію та відшкодувати моральну шкоду. Цей випадок має стати пересторогою для тих, хто вважає, що наклеп і маніпуляції можуть залишитися безкарними під прикриттям посади чи формальних виправдань.

Примітка. У стаття “Позовна заява: Олексій Фазекош – сумнівний адвокат Закарпаття” поданий аналіз Позовної заяви про захист честі, гідності та ділової репутації, яка подана до Ужгородського міськрайонного суду 13 травня 2025 року і на яку Олексій Фазекош подав проаналізований нами відзив.

Лариса Криворучко, Голова ГО “АФЛК”