9 квітня 2025 року Юрій Гудименко, голова Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони, опублікував критичну статтю про стан відомства. Обраний до ради кілька місяців тому, він заглибився у внутрішні процеси Міноборони і дійшов невтішного висновку: система не просто неефективна — вона хвора. У тексті, оприлюдненому о 10:20, Гудименко описує управлінський хаос, безвідповідальність і корупцію, які підривають обороноздатність України. Що не так із Міноборони і, як це виправити? Розбираємо ключові тези.
Міноборони: не хаос, а щось гірше
Гудименко застерігає: звинувачувати в усьому одного міністра, Рустема Умєрова, нелогічно. Міноборони — це багатошарова структура, що формувалася десятиліттями. “Якби це був плід роботи Умєрова, довелося б визнати його геніальним менеджером. Але таких якостей у нього немає”, — пише автор. Проблеми системні, а не персональні.
За його словами, Міноборони:
- Величезне. Штат майже дорівнює армійському корпусу — десятки тисяч людей.
- Роздуте. Дублювання функцій між департаментами створює хаос, а значна частина роботи — марна.
- Безвідповідальне. Культура побудована на перекладанні вини, а слово “відповідальність” лякає працівників.
- Безцільне. Ніхто не може чітко назвати мету відомства — лише процеси без кінцевого результату.
- Перевантажене. Закупівлі, культура, лісгоспи, будівництво, мобілізація — функцій забагато, а керування ними неефективне.
“Сигнал згори не доходить до виконавців, а зворотного зв’язку немає”, — зазначає Гудименко. Внутрішній аудит не працює: після рекомендацій скоротити штат чисельність зросла. Зовнішній аудит, обіцяний під час перестановок, так і не відбувся.
Корупція мутує, але не зникає
Створення агенцій для закупівель зменшило пряму корупцію, але вона трансформувалася в лобізм і тиск “згори”. На периферії — у сфері лісгоспів, нерухомості, військового навчання — хабарі та відкати процвітають. “Міноборони стає повільнішим, більшим і кволішим”, — констатує автор.
Закупівлі — окрема проблема. Чиновники обирають найдешевші пропозиції, навіть якщо якість чи терміни постачання гірші. Чому? Бо дешевше купити — безпечно для кар’єри. “Дорожчий товар кращої якості може призвести до звинувачень у збитках державі. А бездіяльність довести складніше”, — пояснює Гудименко. Потреби фронту відходять на другий план.
Стимули працівників: від амбіцій до виживання
Робоча культура Міноборони не враховує мотивацію. Одні хочуть звань, інші — пенсії, хтось прагне інновацій, а хтось просто “пересидіти війну”. “Людина з амбіціями потрапляє до полковників похилого віку й втрачає ініціативу”, — пише Гудименко. Нові кадри — бізнесмени, логісти, айтішники, які прийшли після 2022 року, — могли б змінити систему, але їхній потенціал змарновано через опір “старих” структур.
Деякі досягнення, якими хвалиться Міноборони на форумах, створені саме цими “новими” людьми. Але без підтримки вони тонуть у бюрократії. “Якби їх захистили від тиску, зміни були б грандіозними”, — зазначає автор.
Чому Міноборони не працює для армії?
Міноборони курує десятки напрямів — від закупівель до пропаганди, але не справляється ні з чим ефективно. “Війна стала словом, а процеси — самоціллю”, — пише Гудименко. Армія з її потребами віддаляється від відомства. Відсутність “математики війни” — чітких даних і стратегії — лише погіршує ситуацію.
Проблеми з освітою, інноваціями та аудитом автор обіцяє розкрити пізніше, але вже зараз діагноз ясний: Міноборони — це “хворий організм” з ожирінням, депресією та імпотенцією.
Як лікувати Міноборони?
Гудименко наголошує: чарівної пігулки немає. Заміна міністра чи косметичні зміни не допоможуть. Потрібна комплексна реформа:
- Функціональний аудит. Оцінити, які функції зайві.
- Скорочення штату. Позбутися дублювання та марної роботи.
- Нова культура. Замінити безвідповідальність на чіткі стимули.
- Професійний найм. Залучити сучасних менеджерів.
- Чітка мета. Визначити, куди рухається відомство.
“Лікування буде важким і неприємним, особливо під час війни”, — попереджає автор. Після війни суспільство може забути про проблему, але зараз Міноборони у фокусі. Без реформ воно залишиться тягарем для армії та країни.
Діагноз поставлено, час діяти
Стаття Гудименка — це не просто критика, а заклик до дії. Міноборони України неефективне, корумповане й відірване від реальних потреб війни. Його роздутий штат, хаотичні процеси та відсутність мети гальмують обороноздатність. Реформа потрібна негайно, але вона вимагатиме зусиль від уряду, суспільства та нових кадрів. Чи почує влада цей “діагноз”? Від цього залежить, чи стане Міноборони союзником армії, а не її проблемою.