У сучасних реаліях України тема мобілізації та діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) викликає безліч дискусій. Одним із ключових страхів так званих “ухилянтів” є можливість незаконного затримання, примусового доставлення до ТЦК або навіть фізичного насильства з боку осіб у військовій формі. У цій статті ми розберемо, що говорить законодавство України про такі ситуації, які права мають громадяни, як захистити себе та чому варто бути обережними з електронними базами даних.
Конституційні гарантії та правові межі діяльності ЗСУ
Згідно зі статтею 17 Конституції України, Збройні Сили України (ЗСУ) та інші військові формування не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян, повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їхній діяльності. Це положення є основою для розуміння того, що будь-які дії осіб у військовій формі (наприклад, у “пікселі”), які включають фізичне насильство проти цивільних, є прямим порушенням закону.
Якщо такі особи видають себе за військовослужбовців ЗСУ, але застосовують силу, це може свідчити про те, що вони не є представниками ЗСУ. У такому випадку їхні дії підпадають під частину 5 статті 426-1 Кримінального кодексу України (КК України), яка передбачає відповідальність за перевищення військовими службовими повноваженнями з тяжкими наслідками. Покарання за це — позбавлення волі на строк від 8 до 12 років. Ба більше, такі дії можуть бути кваліфіковані як діяльність диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ), спрямована на демотивацію населення та підрив довіри до державних інституцій.
Право на самооборону: що дозволяє закон?
Якщо особа у військовій формі чи представник ТЦК застосовує силу або намагається незаконно затримати громадянина, останній має право на захист. Стаття 36 КК України гарантує необхідну оборону, а стаття 37 — уявну оборону, якщо особа щиро вважала, що її життю чи здоров’ю загрожує небезпека. Крім того, стаття 38 КК України та стаття 207 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України дозволяють громадянину затримати особу, яка вчинила злочин, для передачі її правоохоронним органам.
Отже, якщо ви стали свідком чи жертвою незаконних дій, ви можете не лише захищатися, а й вжити заходів для затримання порушників. Важливо пам’ятати, що такі дії мають бути пропорційними та обґрунтованими.
Повноваження ТЦК: що вони можуть, а що ні?
ТЦК та СП часто асоціюються з примусовою мобілізацією, але їхні повноваження чітко обмежені законом.
По-перше, ТЦК не мають права затримувати громадян чи тримати їх під вартою. Це не входить до їхніх функцій.
По-друге, відповідно до статті 5 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, ТЦК не включені до переліку структур, уповноважених здійснювати розшукову діяльність чи оголошувати особу в розшук. Виняток — розшук власних зниклих підлеглих, як це було, наприклад, у Харкові.
Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також не передбачає розшуку осіб за порушення правил військового обліку (стаття 210 КУпАП) чи законодавства про мобілізацію (стаття 210-1 КУпАП). Якщо ТЦК виявляє такі порушення, вони можуть лише звернутися до суду з відповідним клопотанням, а не самостійно затримувати громадян чи оголошувати їх у розшук через внутрішні бази, такі як “Оберіг” чи “Армор”. Будь-які спроби представників ТЦК “запропонувати” проїхати з ними є саме пропозицією, а не вимогою. Громадянин має право відмовитися.
Незаконний розшук у планшеті: міф чи реальність?
Часто можна почути про те, що представники ТЦК показують у планшетах дані про “розшук” особи через неоновлення даних у військовому обліку. Проте це не має законних підстав. Розшук може бути оголошений лише судом на основі матеріалів оперативних підрозділів, якщо особа ухиляється від досудового розслідування, слідства чи суду. Внутрішні електронні бази ТЦК, такі як “Оберіг”, “Армор” чи “Резерв+”, не є офіційними доказами для оголошення розшуку. Без копії судової ухвали будь-які заяви про “розшук у планшеті” є неправомірними.
Небезпека електронних баз даних
Останнім часом електронні реєстри, такі як “Дія”, “Оберіг”, “Гарпун” чи “Призовник”, стали об’єктами кібератак. У контексті війни з Росією це становить серйозну загрозу. Викрадення персональних даних може бути використане ворогом для шантажу, дезінформації чи інших ворожих дій. Тому варто двічі подумати, перш ніж надавати згоду на внесення ваших даних до таких систем. Гарантій безпеки немає, а наслідки можуть бути непередбачуваними.
Висновки: як захистити себе від незаконних дій?
Отже, головний страх ухилянта — це не лише можливість примусової мобілізації, а й ризик зіткнутися з незаконними діями осіб, які видають себе за представників влади. Ось ключові висновки, які допоможуть вам захистити свої права:
- ЗСУ не можуть застосовувати силу проти цивільних. Будь-які такі дії є порушенням Конституції та КК України.
- Право на самооборону. Громадяни можуть захищатися від незаконних дій та затримувати порушників.
- ТЦК не мають повноважень на затримання чи розшук. Їхня діяльність обмежена законом.
- КУпАП не передбачає розшук за порушення військового обліку. Усе, що виходить за рамки судового рішення, є незаконним.
- Розшук у планшеті — неправомірний. Без судової ухвали це лише спроба залякати.
- Електронні бази — зона ризику. Уникайте передачі даних, якщо немає гарантій їхньої безпеки.
Як діяти в реальній ситуації?
Якщо до вас підійшли особи у формі й вимагають проїхати з ними, спокійно запитайте про підстави. Вимагайте пред’явлення документів і копії судового рішення, якщо йдеться про розшук. У разі спроби силового затримання ви маєте право на самооборону. Звертайтеся до поліції чи адвоката, фіксуйте все на відео — це стане вашим доказом у разі судового розгляду.
Чому це важливо знати?
Розуміння своїх прав і меж повноважень державних структур дозволяє не лише уникнути незаконного тиску, а й захистити себе від можливих провокацій. У часи війни інформація — це зброя, а знання закону — ваш щит. Будьте пильними, обізнаними та готовими відстоювати свої права.
Лариса Криворучко, ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”
