Фінансові потоки Ізовітової & CO збільшаться: РАУ збільшило до 15 годин вимогу щодо професійного розвитку адвокатів

У грудні 2024 Рада адвокатів України (РАУ) ухвалила Порядок підвищення професійного рівня адвокатів (далі — Порядок)». Сама РАУ називає його «новим та у дусі європейських стандартів», втім насправді він радше є старим Порядком в новій обгортці. Суттєва зміна одна: мінімальну кількість годин на постійний професійний розвиток у рік збільшено з 10 до 15. А це означає, що адвокати платитимуть більше Вищій школі адвокатури (ВША), монополія якої у цій сфері залишається. Відтак ще більше зароблятиме «дочірнє підприємство» очільниці адвокатури Лідії Ізовітової та її соратників, які створили та контролюють ВША.

Чому РАУ прийняла новий Порядок?

У жовтні 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд (ШААС) визнав протиправними та скасував пункти 18-20 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів (далі — Старий Порядок), якими адвокатів зобов’язали підвищувати кваліфікацію з визначеною кількістю годин щороку. Суд визнав дискримінаційним розрізнення адвокатів за стажем та встановлення для «молодих» адвокатів вищої кількісної вимоги (16 годин) про підвищення кваліфікації. Щобільше, у цій справі Верховний Суд ще може визнати, що РАУ взагалі не має повноважень приймати подібні Порядки та зобов’язувати адвокатів укладати договори про надання послуг із приватною установою (ВША), яка діє без відповідної ліцензії. 

Схоже, Ізовітова, Гвоздій і Ко не хочуть втрачати джерело мільйонних доходів. Тому під приводом ніби-то приведення у відповідність із практикою європейських держав збільшили мінімальну кількість годин підвищення професійного рівня у 1,5 раза для всіх адвокатів. Це так само означає й збільшення доходів ВША у 1,5 раза (ймовірно, до 60 млн грн на рік). Точні цифри невідомі, оскільки фінансова звітність НААУ і ВША приховується.

Для обґрунтування свого рішення РАУ наводить приклади різних держав. Утім, і тут не обійшлось без сумнівних трактувань. Зокрема, Рада адвокатів стверджує, що у Великобританії адвокати зобов’язані не менше 20 годин на рік приділяти професійному розвитку. Втім, якраз Великобританія є прикладом децентралізованої моделі, коли адвокату не диктують скільки часу, у який спосіб та тим більше у якому закладі (школі адвокатури) він повинен професійно розвиватись. Мало того, там слухання подкастів та читання книг з правничої тематики зараховують до професійного розвитку адвоката. Така ж децентралізованамодель визначена законодавцем і в українському законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», але була протиправно спотворена Радою адвокатів та перетворена у прибутковий «освітній» бізнес.

Чи відповідає це європейським стандартам?

Рада адвокатів посилається на європейський досвід, Рекомендації Ради адвокатських асоціацій та правових товариств Європи (ССВЕ). Втім, РАУ чомусь не враховує основний принцип європейських держав — там адвокат сам може обирати тренінговий заклад. Для прикладу у Франції, на яку посилається РАУ, є близько визнаних 20 тренінгових організацій, більшість з яких — правничі школи. У Бельгії адвокати можуть отримати 50% необхідних годин професійного розвитку за участь у тренінгах, організованих всередині адвокатського об’єднання чи компанії, у якій вони працюють. В Україні ж такої опції немає.

Доріг багато, але всі вони ведуть у ВША:

Не змінився статус Вищої школи адвокатури як єдиного оператора підвищення професійного рівня адвокатів в Україні, що не потребує акредитації. Уявіть: навіть, щоб наукову статтю зарахували адвокатові як елемент професійного розвитку, її має рецензувати Вчена Рада. А  у відкритому доступі навіть немає інформації хто ж входить до цієї Вченої Ради. А нагадаємо, що Вища школа адвокатури немає жодної освітньої ліцензії. Добре, що хоча б здобуття наукового ступеня в галузі права не потребує затвердження ВША, щоб бути зарахованим до професійного розвитку. Усі інші навчальні заклади чи організації повинні отримати акредитацію, щоб навчати адвокатів. Втім, вимоги такі, що унеможливлюють акредитацію і конкуренцію з ВША. У Старому Порядку було зазначено, що внесок за акредитацію сторонніх операторів має становити 50 мінімальних заробітних плат (у 2024 році це було 355 тис. грн), а саму акредитацію потрібно проходити щороку. Тепер суму щорічного внеску за акредитацію сторонніх операторів встановлює Експертна рада НААУ, яку очолює все та ж Лідія Ізовітова. Наразі нічого не відомо, яку ж вартість акредитації встановить ця Експертна рада, але, малоймовірно, що це буде вартість, яка зможе похитнути монополію ВША.

Висновок: 

Хоча «вивіска» Порядку змінилась, а узгодження із європейськими стандартами декларуються Радою адвокатів, втім, правила гри залишаються незмінними.  Вища школа адвокатури — монополіст, а керівники адвокатури, які її контролюють, продовжують отримувати від створеної ними системи мільйонні доходи, за які ще й не звітують. Фундація Dejure