Опосередковано це підтверджується і великою кількістю кримінальних проваджень за фактами крадіжки пального в армії.
За словами командира роти В., пальне стало у військах справжньою валютою.
«З перших днів призначення на посаду мені пояснили: мовляв, я мушу тримати певний недоторканний запас пального для начальства. Мені майже щомісяця доводилося виділяти «на потреби» батальйону кілька десятків каністр із дизельним пальним. Потім дізнався, що такими поборами обкладено всі підрозділи у батальйоні. Якщо відмовляєшся зливати пальне начальству, то потрапляєш до числа неугодних, з усіма наслідками. Найгірше у цій ситуації — у разі перевірки та ревізії тебе виставлять крайнім», – розповів військовий.
Один з офіцерів ЗСУ К. пояснив одну зі схем, як у військах крадуть пальне.
«Якщо підрозділ перебуває на першій лінії, пальне підвозять на другу лінію заправниками. Заправляють, дають накладні. Командир зобов’язаний після ротації докладно відзвітувати за витрати пального. Але насправді витрати пального на передовий під час бою за участю техніки точно підрахувати неможливо. Це і є основа для схем та приписок. Командування батальйонів та бригад чудово знає ситуацію та контролює процес «бойових втрат пального».
Простіше кажучи – крадіжки.
“Зекономлене” пальне за умовчуванням вважається своєрідним бонусом до зарплат командирів.
Підконтрольні начальники складів ПММ заганяють повні бензовози на нафтобази для зберігання, потім звідти частинами пальне вивозять для заправки техніки. Далі — легкі маніпуляції з накладними та журналами обліку ПММ: у звітах нагору пишуть завищені в рази цифри використаного пального, в результаті іноді до половини неврахованого пального залишається на приватних базах довірених підприємців.
Зникле пальне потім швидко реалізується на ринку за заниженою ціною, виторг комерсанти ділять навпіл з командирами підрозділів, мала частина дістається начальникам складів ПММ», – говорить офіцер. За словами військовослужбовця, щомісяця у ЗСУ крадуть величезну кількість пального, яке списується на «бойові дії».
У судовому реєстрі знайдено десятки справ, пов’язаних із крадіжкою пального в армії.
У судовому документі йдеться про велику крадіжку пального начальником військкомату. Разом із підлеглими військовий комісар вкрав п’ять тонн дизельного пального, яке було злито зі службових машин у військовій частині.
Але в більшості випадків рішення, що знаходяться в реєстрі, пов’язані з крадіжкою пального нижніми чинами.
Так, в одному із рішень суду описано, як водій військової автоцистерни злив із неї 1200 літрів дизельного пального, яке, як він потім визнав у суді, планував продати по 50 гривень за літр.
Ще одне рішення описує, як військовослужбовець «злив» 500 літрів дизельного пального.
В іншому судовому рішенні описано, як старший бойовий медик десантно-штурмового батальйону створив ціле угруповання, яке спеціалізувалася на шахрайстві. Нібито для бойових потреб медик виманив у Вінницької ОВА талонів на дизельне пальне на суму у понад 375 тисяч гривень.
Антикор